Полишила перепілонька свої дрібні діти

Полишила перепілонька свої дрібні діти

Полишила перепілонька свої дрібні діти,
А сама пішла в пшениченьку сидіти.
— Ой не літай же, перепілонько, поночі,
поночі.
Бо вибереш си на тернячко очі.
— Ой як же мені поночі не літати,
Дрібні діточки, чим їх годувати?
— Ой не журися, матінонько, нами,
Поростуть крильця, ми полетимо самі.
Ой полетимо попід саме море,
Не злетимо сі ми докупки вже ніколи.