полиця

полиця

Поли́ця, ці, ж. 1) Полка. Чуб. VII. 386. Казала нам нивка, що є в пана горівка в коморі на полині. Лукаш. 148. 2) Отвалъ у плуга. Вас. 199. Шух. I. 165. Тепер моя голівонька в тузі, поламалась поличенька в плузі. Ой чи мені полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати. Грин. III. 276. 3) У колесниковъ: стойка съ желѣзнымъ стержнемъ, на который накладывается просверленная предварительно ступица колеса. Вас. 147. 4) Раст. Trifolium arvense L. Вх. Пч. I. 13. Ум. Поли́чка, поли́ченька.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924