покаляти

Покаля́ти, ляю, єш, гл. Запачкать. На ніч треба хату мести: як прийде Мати Божа з анголами, то шоб ніг не покаляла. ХС. VII. 418. Ой устели, молода дівчино, рушничками двір, щоб не покаляв червоних чобіток, золотих підків. Чуб. V. 397.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924