Поезії
В. Свідзінський
Сонце
Львів: Радянський письменник, 1940
СОНЦЕ
 

Ідуть верхи дерев
Світитися до сходу,
Шумлять верхи дерев
На літо, на погоду.

Дивлюсь, — як юний лев,
На стежку, перед хату,
Розпасяно лягло,
Розверглося зігріто,
І на камінні плити
Поклало лапу пелехату.

Цвітуть верхи кущів
За кам'яну ограду,
Ідуть ряди кущів
На дальні межі саду.

Я двері одчинив -
І вкинулось до ганку

І в темряву хибку,
На радісну приміту,
Пустило світлу віту,
Напахану вітрами ранку.

 1929