Поезії (Свідзінський, 1940)/Полем ідуть
| ◀ Сизий голубе вечора | Поезії «Полем ідуть…» |
Коли ти була зо мною ▶ |
|
Полем ідуть — і повільна хода їх і мирна розмова.
Вітер, нагірних морелів покинувши зарослі дикі,
Стиглим теплом обтікає їм плечі, шумить у пшениці.
От ізійшли на місток. На поруччя склонилась Орина
І в глибині, проти сивої хмарки, угледіла раптом
Юної постаті обрис хиткий і розтріпаний жмуток
Синього цвіту в руці і, на вроду свою здивувавшись,
Жарко рум'янцем зайшла. А веселі подру́ги тим часом
Далі ідуть — і повільна хода їх і мирна розмова.
1933