Поезії
В. Свідзінський
Негода
Львів: Радянський письменник, 1940
НЕГОДА
 

Зза похилої стодоли
Смутно дощик повела,
На оріх, оріх волоський
Каламуттю налягла,

Зажурила всю долину,
Притуманила лісок,
Загурчала у відерце,
Як у дудку пастушок,

І уже гляділа місця,
Щоб звинутись і тихцем
Задрімати на сухому,
Під ясминовим кущем, —

Коли сонце спонад гаю
Обернулося назад
І, немов ручне ягнятко,
Прояснівши, вбігло в сад.

 1939