Круг мене знов давно забутий світ:
Картопля, бур'яни, сніпчана стріха,
Між полем і городом легкий пліт;
За вітряком заходить сонце стиха.
Як мертвий лист, німує пережите.
Подуманої пісні не зберу.
Встаю до світа, удочку беру,
Іду на Лош краснопірку ловити.
І глухо так мої минають дні,
Неначе я живу на дні морському.
Ось, бачиться, виходячи із дому,
Морський король загадує мені:
„Ти до труда привчай себе поволі,
І ось тобі сьогодні мій наказ:
За вітряком холоне сонце в полі —
Візьми його та й принеси до нас“.
1936
