Поезії (Іван Кулик)/Пісня про моряка і пілота

Поезії
Іван Кулик
Із книги «Змужніла молодість» (1935)
Пісня про моряка і пілота
Київ: Радянський письменник, 1967

Пісня про моряка
і пілота


Моряк не зречеться хвиль,
 не кине повітря пілот,
Хоча б причаїлась у хвилях тих смерть
 і смерть чатувала в повітрі.
А де ж стільки знайдеш скарбів —
 стільки брильянтів і злот —
Щоб купити одне, хоч маленьке, життя, —
 у якій діадемі чи митрі?
Пілот, що шугає увись,
 водолаз, що пірнає үглиб
І навіть часом свідком стає,
 як гинуть в безоднях друзі,
І знов поринає й летить,
 коли це не тільки за хліб, —
То де ж сміливості цій джерело
 І де джерело цій напрузі?

 Глянь навколо з палуби
 Із фюзеляжа глянь:
 Де в зору й слуху стало би
Охвату і снаги, —

 Пшеницями колгоспними
 Зриває кожну грань,
 Піснями стоголосими
 Змиває береги!

Пілот, що простяг крило
 назустріч негоді лихій,
Моряк, що вростає руками в штурвал
 на вкрай роздратованім морі, —
Вони не припинять атак
 на заздрісні сили стихій,
Аж доки, підвладні могутній руці,
 здадуться стихії в покорі.
Моряк, що вростає в штурвал,
 пілот, що крило простяг, —
Брехня, що шукають вони небезпек
 і смерті шукають уперто:
Вони атакують смерть
 і борються за життя —
Своє й мільйонів своїх співбійців, —
 А за це не задорого й вмерти.

 Пісні лунають з берега,
 З повітря і з води:
 Щодня нові до шерега
 Всесвітніх перемог.
 У квітах квітнуть фабрики,
 Ростуть міста-сади,
 3 субтропіків до Арктики
 Не схиблює кермо.

Моряк не зречеться хвиль,
 не кине повітря пілот,
Бо їх не безумство хоробрих веде, —
 о ні — то мудрість хоробрих!

І міцнішає СРСР,
 трудящих всесвітній оплот,
І промінням всесвітнім своїх перемог
 освітлює кожний обрій.
І радісно-певна рука
 пілота і моряка,
Бо знають однаково певно вони
 у вирі стихій і на старті,
Що з нами міцніє в боях, що нами
 керує ЦК
 найнезламнішої,
 найвідважнішої,
 наймудрішої в світі партії!

Грудень 1933