Балада
про прекрасного Анталя
3 угорського фольклору
І
— Мамо, кохана мати! Треба мені сконати,
Лишилося тільки померти за Варгу Ілону!
— Ні, навіщо вмирати, муко мого лона,
Втіхо мого лона,
Спи, мій прекрасний Анталь:
Хіба тобі мами не жаль?
Бо ж і я за тобою померла б…
Краще будемо млин чарівний будувати,
Щоб коло одне вгору видало перли,
Щоб цілунки струмками кидало жорно,
Друге коло щоб сіяло всюди дукати,
Хай оця нас турбота огорне!
Всі найкращі дівчата збіжаться до того млина,
Може, прийде і Варга Ілона, може, буде
між ними й вона.
II
— Мамо, кохана мати! Ой, як хочеться подивитись!
Відпусти ж мене подивитись на млин чарівний!
— Не ходи, моя доню, дивитись на млин чарівний:
То розставили пастку, щоб спіймати лисицю.
ІІІ
— Мамо, кохана мати! Треба мені сконати,
Лишилося тільки померти за Варгу Ілону!
— Ні, навіщо вмирати, муко мого лона,
Втіхо мого лона,
Сину мій, прекрасний Анталь!
Хіба тобі мами не жаль!
Бо по смерті жаліти вже пізно…
Краще будемо міст чарівний будувати,
Міст великий, залізний!
Подивитись збіжаться всі найкращі дівчата,
всі найкращі дівчата — це ж така новина;
Може, прийде I Варга Ілона, може, буде
між ними й вона.
IV
— Мамо, кохана мати! Ой, як хочеться подивитись!
Відпусти ж мене подивитись на міст чарівний!
— Не ходи, моя доню, дивитись на міст чарівний:
То розставили пастку, щоб спіймати лисицю.
V
— Мамо, кохана мати! Треба мені сконати,
Лишилося тільки померти за Bapry Ілону.
— Ні, навіщо вмирати, муко мого лона,
Втіхо мого лона,
Сину мій, прекрасний Анталь! —
…Але сталася смерть. І вже зайвий жаль,
І хіба це поможе, що мати невтішна й сумна!
Подивитись на тебе збіжаться всі найкращі дівчата:
Може, прийде і Варга Ілона, може, буде
між ними й вона…
VI
— Мамо, кохана мати! Ой, як хочеться подивитись,
Відпусти мене до хати, де мрець!
— Вже тобі не вернутися до хати, де мрець…
VII
— Встань, мій сину! Встань, мій прекрасний Анталь!
Скільки збіглось найкращих дівчат, скільки краль!
Ось і та, для якої ти вмер, коло дверей твоєї хати:
Ось уже на подвір'ї вона, для якої ти мав умирати!
Встань, мій сину, встань, мій прекрасний Анталь:
Ось вона коло ніг твоїх, встань, щоб сльози їй втерти!
VIII
Я ніколи не бачив прекраснішої смерті!
Ось сміються очі, поцілунків шукають
уста — і тремтіння в ногах.
1934
|
