РЕВОЛЮЦІЯ
I Коли Прометей Підвівся руба З чотирьох ніг на дві, І вогонь з запаленого блискавкою дуба,
Узявши у кострубаті руки, Повстав проти Зевса,
То перша була На землі
Після незчисленних ночей Революція.
II Коли під вітром, у вічних снігах Кавказу Зазяблі раби Убили своїх центуріонів І сунули з полум'ям і димом, Як люта імла, В дикій розпуці на Рим, То ще раз Після мільйонів, іще раз Була Революція.
III Коли з забутих заводів, Від димних домен, Із рудень, урубаних в ґрунт, На хмарні гори З громом Вийшов робочий гурт
І за погаслі очі сухітних дітей,
За панські ночі селянських жінок, За проституток, За віковічні муки,
За тисячолітній стогін Уразив пана у серце,
То в перший
Після мільйонів разів, Знову у перший
І в передостанній раз Була
Революція.
IV Коли на землі Комуна Й сумирного вечора З верхів'я Гірних гаїв, Як всесвітові струни,
Люди линуть далеко За обрій землі,
Аби в гармонії миру, Як меч,
Мов лелека, Осягти, захопити ще одну невторовану путь,
Коли на землі Комуна — Один величний ірій —
І лише смерть, Як і рані,
Жертиме гірших і ліпших, Останній тиран
В океані Комуни…
І ще раз, ізнову
У цвинтарях книгозбірень,
У поемах забутих поетів,
У якійсь старовинній Леніна й Маркса науці
Розкопають люди
Одне напівзмерле забуте слово. І слово це буде: Революція.
|