Поезії/Осяяний осени
< Поезії
| ◀ Голод | Поезії Скоро forte «Осяяний осени…» |
Пора ▶ |
|
Осяяний осени
синіючий сон
І коні сміються — до бою, до бою.
Похмуроброндзові голови
Лебедино і гордо
Вперед.
На млосних міста раменах
Заплакала мряка
І вулиці-жили укрилися гноєм —
Текуча повінь.
О, разом порізали груди
Червонозоряні леза…
Повстали люди —
Жовтень.
Нова гуде марсельєза,
В океані ревуть сирени,
Паровоз бовкне
В безмежних дикучих полях —
Жовтень!
Орябини тоненькі пальці
Стулили червонолистий стяг.
Голе
Дівча не сахається полум'я
Зоряновечірньої ризи,
Розкинуло рижі знамена
До самого глибокосинього низу,
Вперед.
Осяяний осени
Довгий,
До краю повний п'яного меду
— Четвертий
Жовтень!
1921