Поезії/Мертвий крижень
< Поезії
| ◀ Ось іду по рейці | Поезії Ясен Мертвий крижень |
Вихідний день ▶ |
|
МЕРТВИЙ КРИЖЕНЬ
Плесо спить. В очерет
Тікають перелякані брижжі.
Келех ночі налив у плав,
Келех ніччю по вінця — мла. І от
над щетиною бору
Появляється Мертвий Крижень.
Крила йому свистять залізні,
Оливом повні потужні жили.
Він летить — і пізні
Птахи ховають голови під крила.
Трава тремтить у чорній воді.
Поволі він облітає озеро.
Голову витяг вперед, вперед, вперед,
Залізні крила січуть очерет,
На коліна падають лози.
І от стрілець починає бить,
Божевільними пальцями шукає набоїв,
Б'є і б'є,
а Мертвий Крижень свистить
Усе ближче, все нижче над головою.
І коли ранок встає, змучений в смерть
Борнею коло чорного бору,
Човен, води повний ущерть,
Гойдає тіло з пониклою головою,
— Тіло стрільця, убитого вчора
З його останнього набою.