Поезії/За лінію лісів
< Поезії
| ◀ До краю радянського | Поезії Ясен «За лінію лісів…» |
Поетова весна ▶ |
|
За лінію лісів гнав гоном потяг-пес,
Дзвенів і койлив дні димові,
І позіхнув, і за лісами щез,
Мов звук, невимовлений в слові.
За параван полів, синедріон снігів
Залюляв потяг ваше тихе тіло.
Ще раз зідхнули ви й заснули. Берегів
Не стало. Море вас укрило.
І ви не чули слова, що гуло
Неімовірним невтамованим гобоєм
З бору під Брянським крізь зимове скло,
Мов сон коня перед сосновим боєм.
Сніги топило. З бою брало ліс.
Земля гула пороховим одгалом.
Дійшло до моря. Але ви колись
Його не вимовили — і воно упало.
І я тепер його розстрілюю щодня
На стінці сірій — і не можу вбити —
Воно росте, як чоловіченя,
І плаче, і сміється, й хоче жити.
1929