Поезії/Весна
< Поезії
| ◀ Добуваєм метал | Поезії Комуна Весна |
То було не геройство ▶ |
|
ВЕСНА
На неписану зими поему
Упала, розтала веснинка —
Перша тема
На останню білу сторінку.
Іду, поважний, похмурий, і мрію
Про щось — про поділ земельної ренти,
А навколо грають, пустують дурні весновії,
Сміються з мене, інтеліґента.
Гей, що солодким духом цигарки
Пихнув на мене отарий робочий,
Наче воно не зима і не Харків,
А степ полинами пливе і лоскоче.
Став, стою і думаю так приблизно:
— Вірю, зробимо вѐсну на світі.
Щось підходить близько, ніжно:
— Товаришу, дозвольте прикурити!
1925