|
ІЩЕ ОДНА НІЧ
Моєму батькові
І
Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.
Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч.
Що то в шелесті листя шумить?..
То старий знайомий — море.
То його обличчя,
Сиве й суворе — дивиться на сина,
І роса спадає на мою
Руку, що чужа лежить, чи хвора.
Так, воно синє
І кличе,
І кличе мене до себе.
Але ніч чорна — і багато вмерло
І лежить на цвинтарі ночі,
Так, багато вмерло
(Тільки листя шумує в небі).
II
Ти не прийдеш, не прийдеш ніколи,
Не розчиниш тихенько дверей,
Не почую милого голосу,
Не візьму руки твоєї.
І коли б чекав до півночі,
Не побачу тебе уві сні.
Тільки листя в небі сокоче,
Мов в огні:
Він не прийде —
Іди…
III
Дитячі роки. Весна.
В батька немає грошей.
Вночі немає сна:
Одягти, узути, дати їсти…
Холодно,
Нехороший сон.
Вночі сміється, белькоче листя,
Воно — як забутий стогін.
IV
Залетіли з Німеччини буки,
Вкорінились у вільній землі,
Простяглися могутнії руки
І на захід, на захід пішли.
Повернімось, вернімось додому
Мілійонами буйного зілля,
Прогуркочемо буковим громом,
Проллємось молодим водопіллям.
На землі Лібкнехта й Маркса
Вкоренімо червоне знам'я,
І як пущі, як букові маси,
Поведімо у бій за нами…
V
Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.
Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч
Холодне і чисте,
Як перла,
Вночі шелестить листя…
|
