подриґус

подриґус

Подриґу́с, са, м. Въ выраж.: з подриґу́сом (уклони́тися). Сильно разшаркнувшись (поклониться). Вклонивсь хлопець та ще з таким подриґусом, аж долівку здер. Св. Л. 250.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924