подихати

подихати

Поди́хати, хаю, єш, гл. Подышать.

Подиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. подихну́ти, ну́, не́ш, гл. Повѣвать, повѣять. Тільки одна труба, та й та димовая, а з тиєї труби димно подихає. Чуб. V. 342. Наш вік — мов вітерець, що стиха подиха́є. К. Псал. 319.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924