Старий вовк.
Ізнеміг ся старий вовк,
Ледве що плететь ся,
Аж з ягнятами вівця
На чолї пасеть ся.
Приходить він до вівцї,
Став на задні пяти,
Просить собі на обід
Одного ягняти.
Та і каже, що „Не дам,
Не мої ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!”
Пійшов вовк до барана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.
А той тільки в гору гоп!
Як тріснув рогами, —
Так старого й покотив
До гори ногами!
Підійняв ся старий вовк,
Ледве що плететь ся,
А дивить ся: із лошам
Кобила пасеть ся.
Підійшов він і туди,
Став на задні пяти,
Просить собі на обід
В кобили лошати.
Та і каже, що: „Не дам!
Не моє лошатко,
А от — каже — на горі
Ходить його татко!”
Вовк до оґера іде,
Став його благати.
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.
А той каже йому: „Стій!
Пораджу ся мами!”
Обернув ся, як крисне
Його копитами!
Аж на гони старигань
Полетїв до лиха,
Покотив ся разів пять,
Підійняв ся з-тиха.
Іде далї старий вовк,
Ледве що плететь ся,
Аж з пацятами свиня
На горі пасеть ся.
Іде бідний і туди,
Став на задні пяти.
Просить собі на обід
Одного пацяти.
Та і каже, що „Не дам,
Не мої пацята,
А он, — каже, — попроси,
Коли хоч, у тата”.
Іде вовк до кабана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Поросятко дати.
А той його примостив
Задом над скалою,
Та з-переду як турнув
Вовка головою:
То так бідний старигань
З гори й покачав ся…
І лежав він тай лежав,
Далї обізвав ся:
„Оттак, — каже, коли хоч
Щонебудь зробити,
То до батька не ходи
Поради просити!”
|
_-_02.jpg)
