Масло.
Вивіз Лейба горщик масла
В місто продавати,
Тай пійшов собі на ринок
Купця відпитати.
А чоловік коло воза
Чекає, чекає…
Далї випив пів кватирки,
Масло добуває.
Добув масла, дістав хлїба,
Засїв тай балює;
Де побачить хрестянина —
Кличе та годує…
З'їли масло добрі люди,
Нїчого робити!
Бє він горщик коло воза,
А сам іде пити.
Підпив собі, як годить ся,
Назад повертає;
Коли гляне — коло воза
Лейба умлїває…
Умлїває, ломить руки,
І плечима ниже;
А собачка невеличка
Черепочки лиже…
„Лихо мамі твоїй, гицлю!
Де ся масло дїло?”
— Лихо мамі!… та-же бачиш,
Що песеня з'їло!
„Брешеш, гицлю, десять фунтів
Було масла мого…
Гицлю ти!… й сама собачка
Не заважить того!”
І бере Жид ту собачку,
На ваги чіпляє;
А собачка десять фунтів
Ледво дотягає.
„Бачиш, гицлю, ту собачку!
Де-ж ся масло дїло?”
— Де-ж ся масло його дїло?
Таж песеня з'їло!…
„Ну, нехай собачку — масло!
Де-ж собачка буде?…”
— Де-ж собачка — та-же онде!
Видять добрі люди!
„Ну, нехай воно собачку!
Де-ж ся масло дїло?”
— Все де масло, та де масло!
Таж песеня з'їло!
„Що з тобою говорити?
Лихо батьку твому!…
Сїдай уже, сїдай, гицлю!
Та вези до дому!…”
|
