плав

Плав, ву, м. 1) Пловучій островъ изъ камыша и небольшихъ растеній. Поп. 258. Коломак весною дуже грає: відриває часом плави з вільхами і лозою і зносить далеко. О. 1861. VIII. 93. 2) Трясина, гдѣ подъ слоемъ растительности вода. О. 1861. VIII. 26. Мнж. 189. Плав так і двигтить. На плавах стоїть і маяче в воді високий, густий, широколистий очерет. О. 1862. VIII. 16. Селезень на ставу, утінка на плаву. Мет. 214. Хай він під плав пі́де! Проклятіе: пожеланіе смерти. Мнж. 162. 3) Соръ, всякіе предметы, плывущіе по рѣкѣ сплошнымъ слоемъ. Мнж. 170. Злилось як плав. Мнж. 170. Пла́вом, як плав пливе́. Множество двигается. Мнж. 170. Як плав пливе — військо йде. Ном. № 7679. 4) Правильное перо, маховое перо (у птицъ). Вх. Пч. I. 15. Ум. Плаво́к, плаво́чок. Мет. 214. Ой підпалю, підпалю селезневі косиці, щоб же він не літав на чужії плавочки. Грин. III. 78.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924