питун

питун

Питу́н, на́, ж. Родъ глиняной кружки для питья воды. Грин. III. 445. Маркев. 112. 2) = Питець. Зміев. у. Ум. Питу́нчик.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924