пика

пика

Пи́ка, ки, ж. Морда, рожа. Як дам тобі ляща я в пику. Котл. Ен. I. 33. Як вихватить дід із воза велику притику, побив бабі, помолов голову і пику. Мет. 472. Пи́кою закрути́в. Не понравилось. Ум. Пи́чка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924