Печера Тризуб: таємниці розкриває земля
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Печера Тризуб: таємниці розкриває земля 2016 |
|
Печера Тризуб: таємниці розкриває земля
Чортківщина – край, оповитий таємницями старовини, білі плями яких буде розгадувати та відкривати не одне покоління дослідників. Однією доволі цікавою та цінною пам`яткою як геології, так археології та історії є виявлена мною 17 липня минулого року, а згодом досліджена печера Тризуб, розташована неподалік с. Ягільниця.
Так, за свідченням мешканця цього села Михайла Степановича Скрипника, 1953 р. н., який є палким шанувальником історії рідного краю та природолюбом, він в дитинстві ще малим хлопчаком пас худобу в околиці Ягільниці, неодноразово, з дитячою цікавістю, залазив до цієї печери – іноді, в дощову зливу, ховався там з друзями від негоди. За свідченням п. Михайла, вхід до печери мав вузький лаз завдовжки 4-5 м, який вів до округлого залу. Посередині цього залу знаходився подовгастий округлий камінь, а по боках – від монолітної плити, у скелястій породі, були висічені лави. Далі, як згадує очевидець, від зали проходили кілька розгалужень вузьких ходів.
Два роки пошуків печери автором статті не увінчались успіхом – але, за чистою випадковістю, минулоріч вона була виявлена. Так, вкотре оглядаючи прибережні схили річки Черкаськи, в кількох місцях вдалося простежити у верхній частині схилу яру пісковики та подовгасті карстові западини. В одному місці між цими западинами виявлено невеликий отвір. Це й була та печера, яку я намагався віднайти минулі роки. При її огляді та обстеженні з`ясовано, що закладена в товщі піщанистих вапняків. Верхня частина входу цього колодязя перекривається на 0,8 м темно-коричневим грунтом, до структури якого входять уламки вапняку. За ним, на глибині 1 м, йде напластування глини з вапняком біло-сірого кольору. Далі, на глибині 1 м, проходить піщанистий слоєний вапняк. До структури останнього метра породи входить вапняк оолітовий. Вік цих вапнякових порід становить близько 100 млн. Років При обстеженні печери з`ясовано, що форма ходів трикутна, має похилу стелю та дно. На тепер загальна довжина ходів має 23 м, а об`єм порожнини – 12 м куб. Вона у вигляді колодязя, від дна якої в чотири боки відходять ходи. Західний хід впирається в обвал схилу, який міг бути в минулому давнім кар`єром, або це – ерозійний схил яру. Власне, у цьому місці раніше був горизонтальний вхід до печери. Згодом він поступово осунувся – і печера закрилася. Тепер вона знову відкрита за рахунок провалу на перехресті карстових подовгастих западин. У даний час має вхід у вигляді провалу діаметром 1 м та глибиною 2,5 м. За генезисом ця печера карстово-ерозійна, гравітаційна, тобто карст є геологічною формацією, який завжди формується завдяки процесам розчинення і вилугування гірських порід поверхневими та підземними водами. Цим процесам піддаються такі породи, як сіль, гіпс, вапняк, доломіт, крейда, мергель. Під дією водоерозії та вивітрювання утворюються такі форми рельєфу поверхні, як карри, карстові вирви, улоговини, западини, понори, печери, підземні річкові джерела.
Дана печера й виникла за аналогічним принципом, сформована на місці древньої водоносної системи. Утворена печера Тризуб у прикритому карсті – тобто, такому типі, який формується в місцях, де карстуючі відклади покриті товщею гірських порід. Він є відміною поверхневого карсту, що виникає у результаті карстування земної поверхні.
Печера Тризуб з часом, в процесі обводнення, під час потужних і довготривалих злив, весняних паводків та конденсації вологи на стелі, під дією гравітації, в процесі водоерозії, поступово осипалася та замулювалась. Власне, виявити її вдалося знову через те, що склепінчаста стеля провалилася. Тепер печеру внесено до всеукраїнського спелеологічного реєстру. Вона, за географічним положенням, віднесена до Західно-Подільської височини та Чортківсько-Кам`янець-Подільського району, а за спелеологічним районуванням – VI-Б-3 Подільсько-Буковинської карстової області, Придністровського лівобережного району.
Печера Тризуб названа так автором статті через те, що в недалекому минулому у цьому районі поряд росло три велетенських столітніх дуба, а серед місцевого населення це урочище мало назву Три дуба або Тризуб. Щоправда, в комунорадянські часи така назва топоніму була несприйнятлива для комуністичної ідеології. Адже тризуб ототожнювався для комуністів з ворожим буржуазним націоналізмом, суперечливим з комуністичною ідеологією. Через це, таємно вночі, за вказівкою комуністичного керівництва, один дуб спиляли, щоб цей топонім не побутував серед людей.
Але задля збереження давньої топонімічної назви місцевості автор статті вирішив назвати досліджену ним печеру Тризубом.
Ця печера є цінною геологічною пам`яткою, адже у басейні річки Черкаськи поки що не досліджувались процеси карстування, в яких можуть формуватися печери. Наприклад, біля витоків річки Черкаськи та суміжної річки Дупи (Тупа, Тупля, Дупля, а серед мешканців довколишніх сіл її ще називають Млака) спостерігаються інші процеси формування місцевості – псевдокарст, тобто це западинно-впадинний рельєф місцевості, який зовні може нагадувати карст, але виник в результаті інших геологічних процесів – під дією механічного винесення підземними водами тонких фракцій нерозчинних осадкових порід з певного масиву. На такій поверхні, як і під дією карстування, утворюються зниження, западини, лійки, блюдця. Ці процеси автор статті помітив у ході археологічних обстежень місцевостей, які спостерігаються біля схилів рік, долин Черкаськи і Дупи.
В історичному та археологічному вимірі печера Тризуб є доволі цінна. Вона використовувалась як сховище місцевим населенням в час воєнної загрози. Аналогічно вона могла мати своє місце в якості окремого християнського скиту. Така практика відлюдництва та усамітнення була особливо поширена з кінця XV по XVII ст. з поширенням на землі Галичини культу св. Онуфрія, що втілено в світогляді філософської течії ісіхазму. Це була філософська релігійно-містична течія християнства, яка виникла в XIV ст. у Візантії, згодом поширилася на теренах України. Цей напрямок сповідував ідею божественного світла. Адепти (тобто прихильники) цієї течії позбавлялися мирської суєти і усамітнювалися окремо від людських осель. Позбавляючи себе турбот світського життя, вони свідомо піддавалися фізичним тортурам – постійно недоїдали, мужньо витримували холод, спрагу, хвороби. Але, постійно живучи в щоденному пості та молитвах, духовно наближалися до Бога.
Таким чином, при подальших обстеженнях печери Тризуб та басейну річки Черкаська, ми отримаємо в майбутньому результати, які розкриють невідомі факти як геологічного формування земної поверхні регіону, так і малодосліджені сторінки історії краю.
Володимир ДОБРЯНСЬКИЙ,
археолог
 |
Дозвіл на використання цієї роботи зберігається в архівах системи VRT. Його ідентифікаційний номер 2019101110002048. Якщо вам потрібне підтвердження, зв'яжіться з кимось із користувачів, що мають доступ до системи. |