Перша промова Президента Кучми під час церемонії інавгурації
Сьогоднішня подія —це свідчення того, що держава Україна живе, стає на ноги, утверджує себе у світі. Перш за все, сердечно дякую вам, виборцям, які виявили мені високу довіру і обрали Президентом України. Я глибоко вдячний народові України, який продемонстрував високу громадянську свідомість, небайдужість до долі Батьківщини і здійснив цивілізоване, демократичне оновлення політичної влади в центрі і на місцях. Я висловлюю подяку Верховній Раді України, яка законодавчо забезпечила процес політичних перетворень на засадах демократії, неухильного дотримання прав людини, миру та прогресу. Я віддаю належне Леоніду Макаровичу Кравчуку, який зробив перші нелегкі кроки на шляху становлення української державності.
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Промова Президента Кравчука під час церемонії інавгурації | Перша промова Президента Кучми під час церемонії інавгурації 1994 |
Друга промова Президента Кучми під час церемонії інавгурації ▶ |
|
На виборах народ України висловив свою волю жити у власній державі, але він хоче, щоб вона була заможна, демократична, сильна. Українська, державність не може бути для нас самоціллю. Держава для народу, а не народ для держави. Саме ця правильна теза ще має стати нашим переконанням, має наповнитись реальним змістом. Нічого не варта та держава, яка не в змозі захистити своїх громадян від духовного і матеріального зубожіння. Держава Україна — це не ікона, на яку треба молитися, це надзвичайно важливий інститут, який повинен ефективно працювати в інтересах людей, служити їм. Переконаний, що все державне будівництво повинно бути підпорядковане завданням економічного і духовного відродження.
Як Президент України я бачу своє найголовніше завдання в тому, щоб забезпечити громадянам України безпеку, мир, соціальний захист, стабільність, створити умови для культурного розвитку і достойного життя на рідній землі. В першу чергу потрібно відновити законність. Шквал безвідповідальності та злочинності, що захопив Україну, має бути зупинений. Ми не повинні допустити, щоб злочинний світ, зрощуючись із частиною управлінського апарату, крок за кроком захоплював владу в Україні. Необхідні для цього заходи, зокрема і жорсткі, будуть вжиті мною найближчим часом, що дозволяє відповідна законодавча база Буде також покладено край пограбуванню України.
Сьогодні Україна стоїть на порозі суттєвих змін економічного та політичного курсу. Необхідність таких змін народ ствердив своєю активною участю у виборах. Люди поклали відповідальність за проведення реформ на єдину цілісну систему виконавчої влади, очолювану Президентом. Хочу запевнити вас, що я маю намір спертись на це прагнення і у повній мірі використати надану мені владу для проведення таких реформ.
Реформи — єдиний реальний, шлях подолання тотальної економічної кризи, в якій опинилася економіка України. Реформа давно визріла, її напрями визначені. Не вистачало головного — політичної волі для їх проведення. Сьогодні цю волю доведеться проявити. Тупцювання на місці — це смерть для української економіки та української держави. Тільки негайні та рішучі дії влади, реалізація бюджетної та грошової реформ, лібералізацій податкової політики, наведення порядку у сфері валютного регулювання і зовнішньоекономічної діяльності можуть виправити ситуацію. Реформа повинна полегшити життя людей. Тому вона має бути глибоко продуманою. Україна може існувати лише як соціальна держава, у якій сильному надається можливість реалізувати себе, а слабкому — соціальний захист. Якщо сьогодні, під час важкого перехідного періоду, держава не надасть людям більш суттєву підтримку, то під загрозою остаточного нищення опиняться наука, охорона здоров’я, культура, саме життя нації. За цих умов принциповим питанням для політичного керівництва України має стати забезпечення стабільності у державі. Політика Президента і уряду мають бути зрозумілими людям, послідовними. Люди повинні знову одержати можливість з надією і впевненістю дивитись у завтрашній день.
Як Президент України я буду робити все можливе для консолідації нації, подолання всього того, що порушує внутрішню стабільність Української держави. Сьогодні в Україні важка ситуація. Тому треба, діяти швидко, але обачливо. Держава не має часу на експерименти, а у людей немає на них ні сил, ні терпіння. Я завжди говорив і повторюю нині: не революція, а планомірне, рішуче і послідовне оновлення економічної і. соціально-політичної системи України — ось наша мета. А головний засіб її досягнення —реалізм і здоровий глузд і у внутрішній, і у зовнішній політиці.
Визначаючи сьогодні внутрішню політичну стратегію, ми, в першу чергу, повинні розуміти те, що Україна є багатонаціональною державою. Будь-які спроби ігнорувати цей факт загрожують глибоким розколом у нашому суспільстві і крахом ідеї української державності. Україна — це рідна мати для всіх громадян, незалежно від того, якої вони національності, якого віросповідання, яку мову вважають рідною. Ближчим часом я маю намір запропонувати зміни до чинного законодавства з метою надання російській мові офіційного статусу при збереженні за українською мовою її державного статусу. Ми повинні повертати борги українській культурі і одночасно створювати найкращі умови для вільного розвитку національних культур всіх народів, що живуть на території України; консолідувати, а не роз’єднувати суспільство у цей переломний момент української історії.
Чесно працювати на благо України, на славу України — ось головна вимога, яка повинна висуватися перед усіма громадянами нашої держави. І безперечно, умовою, без якої ніякі реформи, ніякий рух вперед неможливий, є формування сильної ефективної державної влади. Це передбачає, в першу чергу, зміцнення єдиної виконавчої вертикалі як основного інструменту здійснення загальнодержавної політики. В той же час мають бути стабілізованими стосунки між усіма гілками влади. І у Президента, і у Верховної Ради, і у судової влади одна мета. Тож ніщо не повинно заважати нашій спільній діяльності в ім’я народу. У стосунках між органами влади повинен бути визнаним абсолютний пріоритет Конституції, положення якої не можуть змінюватись в односторонньому порядку.
Враховуючи нові політичні реалії, динаміку соціально-економічних і політичних процесів у нашому суспільстві, я як Президент вважаю за необхідне відновити конституційний процес, попередньо детально відпрацювавши механізм його здійснення. Іншою об’єктивною реальністю, у відповідності до якої визначатиметься внутрішня політика України, є необхідність дальшого розвитку місцевого самоуправління, розширення прав і відповідальності регіонів, передусім, у соціально-економічній сфері: Ринкові реформи несумісні з жорстким адмініструванням, тим більше, з одного центру. Компетенція і відповідальність всіх органів державної влади, зміцнення різних рівнів управління повинно бути чітко закріплене правовими актами.
Україна збереже наступність своєї зовнішньої політики у тій частині, яка стосується її міжнародних зобов’язань. Вона буде неухильно виконувати угоди і вимагати такого ж ставлення з боку своїх партнерів. В той же час у зовнішньополітичний курс будуть внесені корективи з тим, щоб зробити міжнародну політику України більш динамічною, ефективною. Її дієвість повинна визначатися не кількістю візитів та угод, а конкретними політичними та економічними результатами. Пріоритетність зовнішньої політики України має визначатись не ідеологією, а загальнонаціональними інтересами. Конкретно це означає, що на зміну політичному романтизму та ейфорії, певної невизначеності, характерних для початкового періоду розбудови держави, мають прийти реалізм, конкретність, прагматизм.
Історично Україна є частиною євразійського економічного та культурного простору. На сьогодні саме на цій території колишнього Радянського Союзу зосереджені життєво важливі національні інтереси України. Це і джерела надходження необхідних товарів, сировини та енергоносіїв, і найбільш реально доступний ринок збуту продукції українських товаровиробників. Нас зв’язують із країнами — колишніми республіками Союзу — також традиційні наукові, культурні, інформаційні і навіть сімейні зв’язки. Мільйони українців постійно там живуть. Самоізоляція України, її добровільна відмова від активної боротьби за власні інтереси в євразійському просторі були серйозною політичною помилкою, яка завдала значної шкоди перш за все національній економіці.
Ми повинні бути не просто присутніми у співдружності незалежних держав, а навчитись активно впливати на політику всередині співдружності, рішуче відстоюючи свої інтереси, не забуваючи, зрозуміло, і про наших партнерів. Якщо ми не будемо брати участь у становленні «правил гри», то ці правила все-таки встановляться, але без нас і на шкоду нашим інтересам. Я переконаний, що Україна може взяти на себе роль одного з лідерів процесу євроазіатської економічної інтеграції встановлення цивілізованих взаємовигідна відносин між зацікавленими сторонами.
В цьому контексті принципове значення має нормалізація стосунків з Росією — нашим стратегічним партнером. Першим кроком у цьому напрямку може стати підписання комплексного широкомасштабного Договору про економічне співробітництво з Російською Федерацією, підготовка якого вже практично завершена. Цей договір має стати і доброю базою для розв’язання тих політичних та економічних недоречностей, котрі накопичились у взаєминах між Україною та Росією.
Новим реальним змістом мають бути наповнені відносини із країнами Заходу. Ми повинні бути щиро відкриті до плідної співпраці з усіма країнами світу і окремо з кожною з них. Треба якнайскоріше переходити від обміну деклараціями до повноцінного, економічного співробітництва, рішуче ліквідувати надумані перепони. Особлива увага буде приділятися співробітництву з тими країнами та міжнародними економічними організація, що виявляють справжню ділову зацікавленість в Україні як розвинутій, індустріальній державі. Наша мета —увійти в ситову економічну систему не як деіндустріалізований сировинний додаток, а як повноправний партнер. Дорогі співвітчизники, у мене сьогодні немає відповіді на всі запитання, бо їх і не може бути. Уінстон Черчілль недаремно відзначав, що людям, у яких є відповіді на всі запитання, не довіряють керівництво державою. Ніколи не обіцяв і зараз не обіцяю, що вже завтра закінчаться всі наші біди.
За останні півроку економічна та соціальна ситуація надзвичайно погіршилась, країна фактично на грані економічної катастрофи. Для її запобігання доведеться вживати важкі і непопулярні заходи. Ні в якому разі ми не повинні піддатися спокусі здійснити сьогодні косметичними заходами, так би мовити, псевдостабілізацію, закриваючи очі на існуючу кризову реальність, обдурюючи народ. Будь-що ми зобов’язані зупинити сповзання у прірву, перервати марш у нікуди. І тільки якщо ми перервемо цей фатальний процес деградації, вимирання нашої економіки і суспільства, лише тоді почнемо спинатися на ноги, лише тоді у нас буде майбутнє.
Я хочу, щоб усі громадяни знали: ще будуть тяжкі випробування, ще не закінчилися всі наші біди та нестатки. Але запевняю вас: буде робитися все, щоб переломити ситуацію. Я глибоко переконаний, що ми доб’ємось цього. Гарантія тому — особисте зобов’язання і особиста відповідальність Президента України. Переживемо і тяжку осінь, і не легшу зиму. Україна пройде через останній, найважчий період випробувань, і ми будемо мати країну, гідну нашого працелюбного народу, нашої славної минувшини, наших дітей і онуків. Лише спільна праця, повага до людини праці дадуть рясні плоди.
Дорогі співвітчизники, ми крокуємо нелегким шляхом випробувань задля добра і щастя України, кожного її громадянина. У нас єдина мета і все непринципове, несуттєве, дрібне повинно відступити на задній план. Рука об руку, пліч-о-пліч, допомагаючи один одному — переможемо. Я вірю в це!
Леонід Кучма. 19 липня 1994