панцер

панцер

Па́нцер, ра, м. Панцырь, броня. ЗОЮР. I. 159. Повкидала шляхта панцери й шишаки. К. Досв. 14.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924