паля

Па́ля, лі, ж. 1) Свая. Ном. № 1232. Поженуть чоловіка п'ятнадцять палі бить. ЗОЮР. I. 75. Посеред ставу вбито чотирі палі товстеньких. Кв. II. 85. Па́лю забива́ти. Кромѣ прямого значенія: сильно выпивать, напиваться пьянымъ. Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїзджав. Св. Л. 60. 2) Колъ. На па́лю вбива́ти. Сажать на колъ. 3) Дѣтск. Палка. 4) Ударъ линейкой по рукѣ. Па́лі да́ти. Ударить линейкой по ладони.

Паля́, ля́ти, с. = Паленя. Ум. Палятко. Вх. Лем. 446.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924