Пальмове гилля (1901)/На приморському безлюддї
◀ Знову серце заболїло | Пальмове гилля (1901) Самотою на чужинї «На приморському безлюддї…» |
Аж чую: „туп-туп!“ ▶ |
|
На приморському безлюддї
Обернув ся я в дитину:
Гарні мушлї підбераю;
Вгляджу кращі, — давнї кину.
Різнобарвнеє креміннє
Заповнило всї кишенї.
Ще-ж камінчики найкращі
Я несу у себе в жменї.
Я сїдаю на піскови,
Впорядковую ті скарби;
По дитячому радїю
На красу, на пишні фарби.
Море плеще… Ясне сонце
Так велично тоне в морі…
Мушлї — втїха!… І спитав я:
Чи-ж бува на сьвітї горе?“