пакнути

пакнути

Па́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ па́кати. Тільки раз собі пакнув (люльки). Рудан. I. 79.

Па́кати, каю, єш, гл. Курить. Пакає люльку. Вх. Зн. 46.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924