Фіалка
(музика Моцарта, вірш Й. Гете)

Фіа́лка на́ лужку́ цвіла́,
Була́ — сумна́ і чарівна́,
Така́, як всі́ фіа́лки.

І та́м, якра́з, — пасту́шка йшла,
Струнка́, весе́ла, чепурна́,
Й фіа́лку, вми́ть, — збенте́жила вона:
“Аби́ мені́ — розкві́тнуть
Щона́йпрекра́снішою кві́ткою з усіх!
А та́м вже б і… — зів'я́ти…
Тоді б я взна́ла — ра́й уті́х:
Вона́ б мене́ — зірва́ла,
Ах!.. — і до́ груде́й — прикла́ла б,
Зно́в і — зно́в!..”

Та, що́ — любо́в!.. (Таки́й вже — сві́т!..)
Леге́нька ні́жка — бі́дний кві́т —
Безжа́льно — розтопта́ла!

Зітхнув, змарнів… — зробив, що — зміг:
До неї ще — всміхну́тись всти́г —
Й скона́в, зітхну́вши,
 біля ми́лих ні́г!..

Звича́йна кві́тка:
 Така́, як всі́ фіа́лки

Виконує Богдана Хіта