Ніч
І чого я люблю тебе, місячна ніч?
Так люблю, що й в журбі я на тебе молюсь!
І чого ж я люблю тебе, лагідна ніч?
Не мені ти даєш супокій, а - комусь...
Що для мене - зірки, солов'ї, що їх - спів?
Що - цей світ, що плете візерунки на мить,
Оберта в діаманти росу пелюстків,
Стелить шлях золотий, що він морем - струмить.
Ти даруєш мені - в срібнім сяйві цей храм,
Чи ж даси ти - розраду застиглим сльозам?
А чи серцю пораду - з нагальних питань?
Чи довіриш - дещицю своїх сповідань?!
Сам - не знаю, за що я люблю тебе, ніч!
Так люблю, що й в журбі - я на тебе - молюсь!
Сам не знаю, за що - я люблю тебе, ніч!
Я тобою - живу!.. И смерті я - не боюсь!
|
