(музика П. Чайковського, вірш О. Плещєєва)
Коли б то зна́ли ви всю си́лу слі́з незри́мих,
Що ллє́ — оди́н, без друга і сім'ї,
Ви б те вікно́, між ві́кон незлічи́мих,
Знайшли́ б, де промина́ють дні́ мої!
Коли б то зна́ли ви, як в се́рці, ту́ги по́внім,
Все́ — здатен чистий зі́р — на кра́ще ізмінить,
В моє вікно́ — ви б зором полюбо́вним,
Прохо́дячи, — погля́нули б — на мить…
Коли б то зна́ли ви, як се́рцю — спрагу жи́ти —
Дарує серце дру́га!.. Ви б, не боючи́сь,
О, ні!.. — на га́нок мій, щоб відпочи́ти,
Немов сестра мені, прийшли́ б колись…
Коли б то зна́ли ви, як я люблю́ вас! Зна́ли,
Як — гли́боко люблю!.. Що се́рцем, молоди́м,
Й не зна́ючи!.. — мене ви — зігріва́ли!
Ви б, мо́же буть…
Ви б, мо́же буть, — ввійшли́ б — до мене в дім!
|
