(музика Б. Окуджави, вірш М. Квливидзе)
Виноградову кісточку в землю весінню зарию
І лозу поцілую і стиглії грона зірву,
Друзів я запрошу, для любові я серце відкрию...
А інакше - нащо на землі оцій вічній живу?
Ізбирайтеся, гості мої, на моє частування,
Говоріть напряму, яка слава моя наяву,
Цар небесний простить мені спів мій і гріх віршування.
А інакше - нащо на землі оцій вічній живу?
В темно-краснім своїм заспіває мені моя Далі,
В чорно-білім своїм нахілю перед нею главу,
І заслухаюсь я і помру із любові й печалі...
А інакше - нащо на землі оцій вічній живу?
В час, коли йде пітьма, сходить ніч, по кутках заглядає,
Хай ізнову - на сон - у мою йдуть уяву нову -
Білий буйвол і синій орел, і форель золотая...
А інакше - нащо на землі оцій вічній живу?
