осока

осока

Осока́, ки́, ж. Болотное растеніе: осока. Сагех. L. С. acuta, C. vulgaris. Tries. Анн. 85. ЗЮЗО. I. 115, 116. — кочкова́та. Carex coespitosa L. ЗЮЗО. I. 115. — крини́чна. C. praecox Jacy. ЗЮЗО. I. 115. — польова́. С. Pseudocyperus L. ЗЮЗО. I. 115. З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч. Очерет, осока, чорні брови в козака. Ном. № 12532.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924