орчик

орчик

О́рчик, ка, м. = Барок. Kolb. I. 67. Величається як порося на орчику — важничаетъ, чванится. Ном. № 2495.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924