Ой там в степу при дорозі
Шумлять, гудуть дрібні лози.
Ой там молод козак блудить,
Під ним сивий коник нудить.
Приблудився він до гаю,
До дрібненького ручаю
І став коня напувати.
Стала зозуля кувати,
Став він зозулі питати:
«Зозуленько, моя ненько,
Скажи мені доріженьку,
Скажи мені слід-дорогу
До мого рідного роду!»
«Там, де доріженька твоя,
Питай собі солов’я;
Бо соловей рано встає,
Стежки, доріженьки знає.
Буде тобі, козаченьку,
Аж три доріженьки вкупі:
Їдна в Рим, друга в Крим,
А третя в Запорожжє —
Щасти козаченьку, боже!»
«Я до Риму не доїду,
А у Кримі сам буду.
Є в Запорожжі много братців,
Жвавих, красивих молодців».
«Здоров, здоров, пане-брате,
Будем разом мандрувати,
Будем разом мандрувати.
Кукіль з пшона вибирати;
Час нам тої слави добиться,
Щоб вже з рідними нажиться».
