Ой кряче, кряче чорненький ворон

Ой, кряче, кряче, чорненький ворон

Джерело: Соціально-побутові пісні /Упоряд. і передм. О.М.Хмілевської; Іл. худож. В.Є.Перевальського, А.Ф.Павленка.– К.: Дніпро, 1985.– с.30.: ілюстр.– (Б-ка укр. усної нар. творчості) ^[1]  

Про текст
Назва:	Ой кряче, кряче, чорненький ворон
Записано в:
Дата запису:
Записувач:	Михайло Максимович
Записано від:
Жанр:	козацька
Опубліковано в:	Максимович, 1834, с. 146-147.
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]

ОЙ КРЯЧЕ, КРЯЧЕ ЧОРНЕНЬКИЙ ВОРОН

Ой кряче, кряче чорненький ворон
Да на глибокій долині.
Ой плаче, плаче молодий козаче
По нещасливій годині.
Ой кряче, кряче да чорненький ворон
Да у лузі над водою;
Ой плаче, плаче молодий козаче
На конику на вороному.
«Вороний коню! Грай ти підо мною,
Да розбий ти тугу мою!
Розбий, розбий тугу по темному лугу
Козакові да молодому».
Ой їде козак да дороженькою,
Слізоньками умивається:
«Десь моя ненька, десь моя старенька
Да за мною убивається!»
Да в неділоньку рано-пораненьку,
Да як сонце не сходило,
Да з’їжджалася вся моя родина,
Вона мене випроводила.
«Випроводжаєш, моя родинонько!
Да чи не жаль тобі буде,
Як я поїду на ту Україну
Да між чужії люде?
Ой згадай мене, моя стара нене,
Сідаючи да обідати:
«Десь моя дитина на чужій стороні,
Да нікому да одвідати!»
Ой згадай мене, моя стара нене,
Як сядеш увечері їсти:
«Десь моя дитина на чужій стороні,
Да немає од неї вісти».

Примітки та походження

1. Друкується за виданням: Максимович, 1834, с. 146-147..