огир

О́гир, ра, м. = Огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили. Котл. Ен. VI. 61.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924