обід

обід

О́бід, о́боду, м. Ободъ. Рудч. ЧП. 250. Ум. Обіде́ць.

Обі́д, ду, м. 1) Обѣдъ. Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді. Макс. Станови́ти обід. Устраивать поминальный обѣдъ. 2) мн. Обі́ди. Обѣденное время. Уже обіди. Сонце гріє. Греб. 352. Були вже пізні обіди, а люде з церкви ще не вийшли. Левиц. I. 25. 3) До-обід. До обѣда. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь. Ном. № 11308. Ум. Обі́дець, обі́донько. Рудч. ЧП. 205. Для тебе тещенька обідець готує. Грин. III. 526.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924