обтинати

обтинати

Обтина́ти, на́ю, єш, сов. в. обтя́ти, обітну́, неш, гл. Обрѣзывать, обрѣзать, обсѣкать, обсѣчь. Обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали. Стор. М. Пр. 70. Мечами гілля обтинали. Не їдному молодцеві кучерики обтяла. Чуб. V. 1000.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924