Антін Могильницький.
ОБРАЗ СТАРОДАВНОГО ГАЛИЧА.
Тодішній Галич, великий, богатий,
Обіймав простір на пять годин ходу,
Вбирався в красні, золотії шати,
Богацтвом ткані з гори аж до споду,
Котрим сіяли церкви і палати
І тверда кріпость князівського роду
І Владимирка двір озолочений, —
При нім греміли вічеві собори,
Храбрий дружини полк вооружений
Підпирав сильно аж угорські гори!
Стіл Осмомисла золотокований
Поміщав раду пресвітлих бояр,
Переговори і мира і брани
І всяк домашній тихомирив свар!
Його торговлю, ніби густі хмари
Вкривали купці з розличних сторон,
Переповняли богацтвом базари
І несли місту золотий полон!
До його княгинь приїзджали свати
Від царів можних і несли поклін,
Посли далекі і римські лєґати
Гостили часто серед його стін!
Твердим зелізом покриті лицарі,
Своїм заслона а ворогам страх,
Розполощили супостатів хмари,
Били солтанів в далеких землях.
Землі столиця, щит межи містами,
Сіяв прекрасно як порання зоря,
Підпирав сильних князів раменами,
Владів землями від Сяна до моря;
Красний і теплий, як нова сукмана,
Величав, красив і грів свого пана.
Нині сукмана здерта, самі лати, —
Яке дно було, — тяжко відгадати!…
|
