Нотатки мандрівника/Торгівник вчений
| ◀ „Мауста“ | Нотатки мандрівника Торгівник вчений |
Поет зідхає ▶ |
|
Коли вам заманеться побувати в кого з представників культури — вчених, літераторів, то-що, що на них молода Чехія покладає великі надії, а особливо у тих, хто всім серцем і душею прагне до цивілізації — вас не мало здивує те, що в шафах та гардеробах, де-б мала бути література і инші дослідчі манускрипти, ви побачите всякі доморобні, але по мистецькі зроблені речі, що взагалі вміє робити чеський робітник (адже не дарма він хоч і п'є пиво, але славиться на ввесь світ своєю досконалою художньою роботою).
Ви спочатку здивуєтесь і будете міркувати (бо-ж спитати не зручно), чому він збирає в себе музей?.. Хіба для цього нема відповідних установ і помешкань? І як це взагалі стосується до його творчої роботи та майбутньої чеської культури?..
Проте ваше сумління хутко буде розвіяне… Ваш друг і без запиту пояснить вам, що ото все добро — на продаж…
— На продаж? що ви — жартуєте?.. Грішним ділом, оце й подумаєш: ото Европа! Професор хемії чи академик мистецтва і разом, спекулянт… Чи-ти — ба!..
— Нічого не зробиш… Доводиться, — зідхне наш вчений, чеський приятель…
— Наші робітники так пишаються своєю владою і тою класою, яка стоїть при ній, що мусять постійно заощаджувати собі копійку на випадок герцю…
„До чого тут робітники? Що він мермекає?“ гадаєте собі.
— Бачте, — бере вас ніжно за петельки приятель, — їм торгувати незручно… Та й кому робітник продасть? Адже це все речі розкошу — не для їхніх знайомих… тут треба „цивілізованих“ знайомих. От і доводиться продавати… Страйкові комітети дуже вдячні тим багатіям, що, купуючи це, дають прибуток їхній касі… Це робітники роблять і здають для продажу — на страйковий комітет…
— Ось-о-о, вирізьблена кришталева цукерниця… ніколи не скажете, що її не художник творив… А проте — це робота звичайного робітника… Одного шестидесятилітнього дідуся… Робив уривками шість місяців… Хіба вона не варта триста корон?.. Та всякий буржуа в крамниці заплатить за таку — тисячу… Дідусь-робітник, передаючи цю річ, зауважив, що певне це його остання робота…
Приятель, чех зідхнув і задумливо дивився на цю чудову річ… Врешті промовив:
— Справді, старенький таки вже не здужає… А як йому хочеться ще щось зробити для страйкового комітету… Скільки то він вже страйків одбув… А все й досі не губить надії… Твердо вірить: „наша таки візьме!..“
Любий читачу, правда, варто придбати цю річ на згадку про чеських дідусів?!..