Нотатки мандрівника/Стіннес і Карл Маркс

Нотатки мандрівника
Ол. Досвітній
Стіннес і Карл Маркс
Книгоспілка, 1929
СТІННЕС І КАРЛ МАРКС.

Поруч Гамбургу — будівель кам'яниць та кам'яно-дерев'яних гробів, де фізичновироджується робітничий люд — є ще величезне світове місто, Гамбург — пароплавів, доків. Величезні споруди, що виковували для цілого світу пароплави, доки, пакгаузи, елеватори, — міцно осіли посеред Ельби, створивши ніби надводні острівки. Всюди навкруги розташувалися різних розмірів пароплави. Цілий пароплавський світ заїжджає сюди — де-які на відпочинок, на ремонт, а де-які вивантажитись й навантажитись промисловим добром. Бразилія, Греція, Англія, Японія, Америка, Еспанія — всі країни світу маячать тут своїми прапорами на щоглах і носах пливучих склепів-готелів. Тисячі кораблів скупчилися тут розташувавшись без краю, немов вози на величезному ярмаркові. Одначе, цей ярмарок параплавів — мертвий. Не видно метушні, не чути гаму, шуму, гуркоту лебідок, як звичайно це буває в рухливому порту. Мовчать пароплави, стоючи осторонь од причалів, ледве подимлюючи своїми верхами… Застигли коловороти.

Немов би всі заїхали теперсюди лише на відпочинок, щоб завтра вирушити в дальшу мандрівку.

Мовчать і стіннесові велетні — доки; не чути цокоту молотків, не чути гуркоту підземних машин, вщухла метушня. Мовчить порт; сиротою стоять блокгаузи й елеватори, легенько нюхаючи своїми крантами повітря, втопивши свій вір у небо.

Лише біля одного пакгаузу американської компанії сумно вештається кілька вантажників, поволі вивантажуючи деревляні скрині а чорними плямами „Форд“.

І все. Смутно в порту, тихо в порту… Справ нема, роботи нема.

Коли раніш повітря двигтіло від гомону, грюкоту й шуму молотів, коловоротів, парових підваг, то тепер тихий покрик сумної чайки дражливим відгомоном лунає серед тиші великого світового порту.

Колись тут, щоби налагодити зіпсований ланцюг, треба було пароплаву чекати тижнями на чергу, щоб причалити до доку — тепер сенсацією є на ввесь Гамбург і цілу Німеччину, що в порту робиться док для Стамбула.

Наслідки імперіялістичної війни поділили ринки і промислові центри, а пазурі, в які взято цей німецький порт, ніякі викрутаси соціял-зрадників не в силі розтяти.

Непотрібною тепер здається й велика техніка, що продовбала по-під водою грунт та створила залізо-бетоновий тонель, поверх якого хлюпощеться Ельба, що по ній сновигають десятитисячнотонні пароплави. Цей тонель, що не встигав своїми ліфтами з поверху землі спускати та підіймати валки вантажених авто та мажар, що миттю через тонель перетягали вантаження на другий бік Гамбургу — тепер стоїть сиротою і лише инколи радо спускав до себе за день пару мажар, яким пощастило винайнятись для перевозу меблі чи городини…

Наш мотор жваво сновигає поміж доками й пароплавами, викликаючи здивовання поодиноких сирітливих людей, що без діла вештаються там… Колись — хто-б звернув увагу на якийсь мотор, що скіпкою метушиться величним морським містом? А тепер? Диво — що якісь люди чимсь цікавляться тут.

Але диво дивне, чудо чудне. Чи не зорова галюцинація?

По-між „Формоз“, „Лінкольнів“, „Т'єрів“, „Папандопула“, „Кяйшів“ й инших назв пароплавів, промайнуло велетенське „Карл Маркс“.

— Задній хіді Хвилину назад, он туди поміж доком і „Еспанією“!

Справді „Карл Маркс“. Наш Союзний пароплав. Хоч і малим він здається серед гігантів Америки, Англії — але своєю величчю одної назви затирає все навкруги.

— Туди, туди! — гукає стерничому наш гамбурзький товариш.

Його сумні очі запалали вогнем, він увесь тремтить…

Швидко вилазимо на причал, хутко виносимось на пеньок. Капітан-профорганізатор — матрос, шкіпер радо вітають. Захоплені тягнуть до вітальні. За хвилину вільні з команди обступають… нервові запити, оповідання…

Пароплав „Карл Маркс“ по дорозі до Англії мав аварію і випадково зайшов сюди, щоб підремонтуватися. Правий бік носу розчавлено й пробій затинається новими залізно-чавуновими плитами.

Підправимо й знову гайда!

Росіяни, українці, латиші, англійці — складають півсотні команди. Тут іде життя… Освітні гуртки, своя стінна газета, клуб.

Німецькі товариші благають дати на згадку фото-картку пароплаву…

Одначе на пароплаві не сподівалися й не гадали, що це буде потрібно — й не фотографували пароплав… Але хтось зник в кубрик. Знайшов випадково свою картку з групою біля пароплаву, що сфотографував колись його приятель для себе.

Безмежна радість.

— Це буде щось надзвичайне для всіх, всіх! „Карл Маркс“ їздить по світу… Одною назвою він притягне до себе тисячі трудящих. Ми збільшимо картку й розповсюдимо серед своїх. Хай знають, що Радянський Союз всюди нагадує своїм пароплавом про обов'язки цілого світу, хто знає це ім'я…

Пароплав „Карл Маркс“ перевернув усю нашу програму оглядин порту…