На крилах пісень/Подоріж до моря/Великеє місто. Будинки високі…
| ◀ Сонечко встало, прокинулось ясне… | На крилах пісень Подоріж до моря Великеє місто. Будинки високі… |
Далі, далі від душного міста! ▶ |
|
Великеє місто. Будинки високі,
Людей тих — без ліку!
Веселую чутно музику.
Розходяться людської лави широкі,
Скрізь видно ту юрбу велику.
І все чужина́! ох, біда самотно́му
У місті широкім
Себе почувать одиноким!
І добре, хто має к багаттю чийому
Склонитися слухом і оком.
Тож добрії люде мене привітали
В далекій країні,
Там друга в прихильній дівчи́ні
Знайшла я. І моря красу споглядали
Нераз ми при тихій годині.
На тихому небі забли́снули зорі,
Огні запалали
У місті. Ми тихо стояли,
Дивились, як ясно на темному морі
Незлі́чені світла сіяли.
В широкім просторі губилося око,
А думка питала,
Де́ щастя шукать вона мала,
Любові й надії, — у небі високо?
Чі в морі спокою-б шукала?
Ні, думко! даре́мне в світо́вім просторі
Притулку шукати,
В безодню дарма́ поринати;
Любов і надія не в зорях, не в морі, —
Між лю́дми поради питати!
Шукай, може душу там знайдеш де щиру
І розум величний;
Де правди не згас промінь пи́шний,
Там треба шукати любові та миру.
Спокій же знайдеш колись вічний!…