На крилах пісень/Подоріж до моря/Великеє місто. Будинки високі…

На крилах пісень
Леся Українка
Подоріж до моря
Великеє місто. Будинки високі…
• Інші версії цієї роботи див. Великеє місто. Будинки високі… Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892
V.
 

Великеє місто. Будинки високі,
 Людей тих — без ліку!
 Веселую чутно музику.
Розходяться людської лави широкі,
 Скрізь видно ту юрбу велику.

І все чужина́! ох, біда самотно́му
 У місті широкім
 Себе почувать одиноким!
І добре, хто має к багаттю чийому
 Склонитися слухом і оком.

Тож добрії люде мене привітали
 В далекій країні,
 Там друга в прихильній дівчи́ні
Знайшла я. І моря красу споглядали
 Нераз ми при тихій годині.

На тихому небі забли́снули зорі,
 Огні запалали
 У місті. Ми тихо стояли,
Дивились, як ясно на темному морі
 Незлі́чені світла сіяли.


В широкім просторі губилося око,
 А думка питала,
 Де́ щастя шукать вона мала,
Любові й надії, — у небі високо?
 Чі в морі спокою-б шукала?

Ні, думко! даре́мне в світо́вім просторі
 Притулку шукати,
 В безодню дарма́ поринати;
Любов і надія не в зорях, не в морі, —
 Між лю́дми поради питати!

Шукай, може душу там знайдеш де щиру
 І розум величний;
 Де правди не згас промінь пи́шний,
Там треба шукати любові та миру.
 Спокій же знайдеш колись вічний!…