На крилах пісень
Леся Українка
Досвітні огні
• Інші версії цієї роботи див. Досвітні огні Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892
Досвітні огні.

Ніч те́мна людей всіх пото́млених скрила
 Під чорні, широкії крила.
 Погасли вечірні огні,
 Усі спочивають у сні.
 Всіх вла́дарка ніч покорила.

Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі!
 Щасливий, хто сни має милі!
 Від мене сон милий тіка....
 Навколо темно́та тяжка,
 Навколо все спить, як в могилі.

Роскинула те́мная ніч своі чари.
 Нали́нули сни, мов ті хмари,
 Мов чорниї хмари страшні.
 І сняться мені все дивні́
 Приви́ддя, непевниі чвари.

Приви́ддя лихі мені душу гнітили,
 Повстати ж не ма́ла я сили…
 Зненацька проміння ясне́
 Од сну пробудило мене́. —
 Досві́тні огні засвітили!

Досві́тні огні переможні, урочі
 Прорізали темряву ночі,
 Ще соняшні про́міні сплять, —
 Досвітні огні вже горять,
 То світять їх люде робочі.

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
 Година для праці настала!
 Не бійся досвітньої мгли, —
 Досвітній огонь запали,
 Коли ще зоря не заграла.


З віконечок ллється стяга́ та просвітла, —
 Одрадість у серці розквітла.
 Огні золотиї мигтять,
 Одважним промі́нням зорять,
Мов кличуть: до праці! до світла!