Наша пісня (1917)/Засвистали козаченьки
◀ Сїчовий марш (Гей! там на горі Сїч іде) | Наша пісня Засвистали козаченьки |
Не пора ▶ |
|
Засвистали козаченьки.
Tempo di marcia.
Не скоро.
Із «Чорноморського побуту»
Я. Кухаренка.
„Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не жури ся,
А за свого миленького
Богу помоли ся“.
Стоїть місяць над горою,
А сонця немає;
Мати сина в доріженьку,
Слїзно провожає.
— „Іди, іди, мій синочку!
Та не забавляй ся!
За чотири недїленьки
До дому вертай ся!“
— „Ой рад би я, матусенько,
Скорійше вернуть ся —
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнув ся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку
За свою дитину!
Прийми ії, матусенько,
Всї ми в Божій волї,
Бо хто знає, чи жив вернусь
Чи ляжу на полї?
Ой не плачте, не журіть ся
В тугу не вдавайтесь,
Заграв кінь мій вороненький
Назад сподївайтесь“.