Наша пісня (1917)/Гей не дивуйте

◀ Ще не вмерла Україна

Наша пісня Гей не дивуйте

Ой зацвіла черемшина ▶

• Цей текст написаний желехівкою. • Інші версії цієї роботи див. Гей, не дивуйте, добрії люди

Вецляр: Видавниче т-во ім. Б. Грінченка, 1917

Гей не дивуйте.

Уклад М. Лисенка.

Tempo di marcia. Grave. Sempre sforzando.

 

Гей! Перебийніс просить немного,
Сїмсот козаків з собою, —
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.

Ой, пийте, Ляхи, води-колюжі,
Води болотянїї;
А що пивали на тій Вкраїнї
Вина та меди ситнїї…

Дивують панки, вражії синки,
А що козаки вживають:
Вживають вони щуку рибаху,
Ще й саламаху з водою.

Ой чи бач, Ляше, що наш Хмельницкий
На Жовтім піску підбив ся?
Од нас, козаки, од нас, юнаки,
Нї один Ляшок не вкрив ся.

Ой, чи бач, Ляше як козак пляше
На сивім коню горою?
З мушкетом стане, аж серце вяне,
А Лях од жаху вмирає.

Ой, чи бач, Ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу?
Як не схотїли, забунтували,
Та й утеряли Вкраїну.

Ой, та зависли Ляшки, зависли,
Як чорна хмара на Вислї;
Не попустимо Ляхви із Польщі,
Поки нашої жизности.

Гей! ну, козаки, гей! та у скоки,
Та заберімо ся в боки:
Загнали Ляшків геть аж за Вислу,
Не вернуть ся і в три роки…

 

---