Народныя южнорусскія сказки/1/25
| ◀ 24 | Народныя южнорусскія сказки/1 Коза-дереза |
26 ▶ |
|
Як був собі чоловік та жінка, та пойіхав чоловік на ярмарок, тай купив козу. Привіз він до дому, тай послав він свого старшого сина пасти козу. От, став той хлопець гнать козу. Тільки що до воріт став догонить, а вже стоіть той дід на воротях из кійком, и питаєцця: «Козочко моя мила, козочко моя люба! чи ти пила, чи ти йіла?» — «Ні дідусю: я й не пила, я й не йіла: — тільки бігла через місточок, та вхватила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку, та вхватила водички капельку, — тільки пила, тілько й йіла!» — От він взяв того сина й убив, — тай зарив під корито.
На другий день посилає другого сина — меньшого. И тильки став до воріт догонить той син — то дід став на воротах в червоних чоботях из кийкомъ. От він й питаєцця: «Кізочко моя люба! чи ти пила, чи ти йіла?» — « Ні, дідусю: я не пила, я й не йіла: тільки бігла через місточок, та вхватила кленовий листочок, бігла через гребельку, та вхопила водички капельку, — тільки пила, тілько й йіла!» — От він взяв й того сина вбив и зарив під корито.На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу и в вечері стала догонить до двору, а дід уже стоіть на воротях в червоних чоботях из кійком, и питаєцця: «Кізочко моя люба, кізочко моя мила! чи ти пила, чи ти йіла?» — «Ні, дідусю: я не пила, я й не йіла: — бігла через місточок, вхватила кленовий листочок, бігла через гребельку вхопила водички капельку, — тільки пила, тільки й йіла!» — От той дід убив и бабу, тай зарив під корито.
На четвертий день погнав він уже козу, и тільки надігнав на дорогу, а сам на простець пішов, та взяв тай став на воротях у красних чоботях, — тай питаєцця: «Кізочко моя люба, кізочко моя мила чи ти шила, чи ти йіла?» — Ні, дідусю: я не пила, я й не йіла: — бігла через місточок, вхватила кленовий листочок, бігла через гребельку вхопила водички капельку, — тільки пила, тільки й йіла!» — От, тоді він розсердився, пішов до коваля, висталив ніж и став йійі різать, а ніж переломився. Він пішов упъять до коваля ніж насталювать. От коза знялась, тай убігла у лисичкину хату.
От лисичка примітила… А вона сидить на печі, тай каже:
«Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Пів-бока луплена…
Тупу-тупу ногами,
Зколю тебе рогами,
Хвостом замету,
Лапками затопчу!»
От лисичка злякалась, вибігла з хати, тай сіла під дубкомъ. — От и дивицця: иде вовк. А вона и плаче и просить — каже: «Вовчику-братику! вижени мені звіря неслиханого й невиданого. «От, не вигнав тийі кози — излякавсь, тай вибіг из хати.
От упъять пішла вона, та сіла під дубом — и плаче. Коли иде лев. От вона йому и каже: «Левику-братіку! вижени мені звіря неслиханого.» От лев пішов у хату, тай став питати: — А хто тут у лисиччиній хатці?
«Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Пів-бока луплена…
Тупу-тупу ногами,
Зколю тебе рогами,
Хвостом замету,
Лапками затопчу!»
От и лев злякався, — »Ні каже, сестричко-лисичко, не вижену — боюсь!» —
Лисичка упъять пішла, сіла під дубом и плаче. Коли иде півень. Вона й каже: «Півнику-братику! иди вижени мені звіря неслиханого й невиданого.» — От, прийшов півень и каже:
«Кукуріку! Иду на ногахъ
В красних сапогах, —
Несу-несу косу,
Тобі голову знесу
По самі плечі…
Полізай-ка з печі!»
Коза впала на піл, тай убилась; а лисичка тоді вже з півником живуть та поживають и добро наживають.
——————
- ↑ См. варьянтъ этой сказки въ Малорусскомъ литературномъ сборникѣ Мордовцева, подъ № 9, стр. 361–366, — Коза-дереза.