Наказ Головної команди військ УНР від 16.10.1920 Ч. 82
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Наказ Головної команди військ УНР від 16.10.1920 Ч. 82 1920 |
|
|
За цілий час боротьби Украінського війська з ворогами Украіни багато виявилось лицарських вчинків, яких в більшости не відзначено ні наказами, ні нагородами: іх оцінить історія й прославить Украінський Нарід, як славить він зараз в своіх піснях лицарські вчинки наших лицарів-предків. І слава козача, як правда, не загине, доки світ сонця сяяти буде, бо не нагороди, не особиста користь примусила кращих синів Украінського Народу взятись за зброю, терпіти й гинути, а віра в правду та любовь до Рідного Краю повели іх на тяжкий шлях боротьби за щастя й волю Самостійноі Украіни.
За три роки боротьби майже не було ні нагород, ні підвищень в рангах, а військо Украінське, як і з початку, з тою-ж силою духу з тою-ж завзятістю б'ється з ворогом. Твердість духу, безкористливість і непохитність Украінських борців, що об'єднались під рідним прапором для боротьби за щастя й незалежність Украінського Народу, роблять велике вражіння на молодь і до Украінського війська приливають повсякчас нові сили.
Отже, щоб відкрити перший шлях для діяльности й праці тим старшинам і козакам, які відзначилися великими якостями душевними, здатністю й досвідом, здобутим на полі бою, наказую прийняти до керування додане до цього положення про підвищення в ранги старшин і козаків за службу в Украінському війську, негайно й тепер-же роспочати представлення до рангів, памятаючи, що це положення має на меті не тільки нагороду старшин і козаків за минулий час Украінськоі служби, але й встановлення сталого правила про підвищення в ранги на майбутній час до закінчення війни.
Мимо того, наказую командірам частин зараз-же приступити до збору відомостей про службу наших забитих ворогом і померлих від поранень лицарів-старшин і козаків, щоб наданням рангів іх незабутнім іменам, дати можливість скористуватись законними привілеями іх родинам і нащадкам.
Додаток: 1) Положення про підвищення в рангах старшин та козаків арміі У. Н. Р., 2) Таблиця до нього і 3) Форма нагородного листа.
Головний Отаман
В. о. Військового Міністра,
Генштабу Генерал-Поручник Галкин.
З орігиналом згідно:
Начальник Похідноі Канцеляріі Військового Міністерства при Ставці Головного Отамана,
Підполковник Садовський.
Копія.
Затверджую:
16 Жовтня 1920 р.
Головний Отаман Військ У. Н. Р. Петлюра.
1. В нагороду за невпинну боротьбу з ворогами України всі старшини і козаки всіх частин Української Армії, штабів, управлінь та установ, що зараз перебувають на дійсній військовій службі, і, починаючи з 9 травня 1917 р, себ-то в дня обрання Українського Військового Генерального Комітету, своєю чесною працею, своїм досвідом, знанням, енергією, організаційним хистом та віддамністю Батьківщині, при тяжких службових обставинах, принесли користь Державности й визволенню України, — мають право на підвищення в порядкові військового часу: старшини — в наступні, а козаки — в старшинські ранги по представленням прямих начальників на підставі низчезазначених умов.
2. Безсуперечне право бути вшанованими підвіщенням в ранги мають тільки ті старшини й козаки дійсної української військової служби, які: а) починаючи з 9 травня 1917 р. по день затвердження цього положення, хоч би і з перервами, прислужили в Українському війську не менш як два повних роки; б) не брали участи в активних виступах і боротьбі проти Української Державности, в) з'окрема не належали добровільно до складу московсько-большовицьких та добровольчих організацій, ворожих Українській Державности і г) за час своєї служби в українському війську не заплямували себе ніякими ганебними вчинками підсудними карним законам Республіки.
- Примітка: Встановлений арт. 2 цього положення двохлітній термін дійсної служби в Українській армії може бути скорочений видатним старшинам і козакам до одного року при умові повної за них запоруки начальства, з ухвали Гонорової Ради і в разі задоволення всіх останніх вимог того ж 2 арт.
3. Старшини та козаки, які належали до ворожих Українській Державности військових та цивільних організацій не зі своєї волі, а з примусу, щоб скористуватись правом на підвищення по цьому положенню, мусять, крім зазначеного в п.п. „а“ і „г“ арт. 2 цього положення, доказати через відповідні Гонорові Ради, що вони дійсно з примусу належали до зазначених організацій.
4. Старшини й козаки: а) які в 1918 р. служили в Київських добровольчих дружинах, б) які входили до складу добровольчих, большовицьких і инших армій, ворожих до Державности У. Н. Р., в) які перейшли з цих армій до армії Української Народньої Республіки й задовольняють пн. „а“ і „г“ 2 арт. цього положення, правом на підвищення в ранги користуються по цьому положенню при умові позитивного вирішення питання відповідними Гоноровими Радами.
- Примітка: 1) Гонорові Ради в своїх висновках про осіб зазначених в арт. 3 і 4 цього положення, повинні зазначати: а) чи може бути та особа залічена на дійсну службу до війська У. Н. Р. б) в якій ранзі і в) з яким старшинством, після чого представлення про залічення на службу надсилається по команді до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи для видачі наказу війську.
- 2) Ранги, придбані у ворожих Українській Державности арміях і вислужене там старшинство в останніх рангах на увагу не приймаються (наказ Головної Команди 1920 р. Ч 014).
- 3) Після залічення осіб, зазначених в арт. 3 і 4, на дійсну українську військову службу, вони користуються всіма правами й привілеями службовців війська Української Народньої Республіки.
5. Правом на підвищення в ранги по цьому положенню користуються тільки ті старшини, які залічені на дійсну українську військову службу наказом війську.
6. На підставі цього положення може бути нагороджена підвищенням в рангу служба старшин, забитих в боях з ворогами України, аби цим заслуженим правом мала-б змогу скористуватись по закону родина забитих, рівно-ж служба старшин-інвалідів, які через одержані ними поранення під час боротьби за У. Н. Р, позбулись змоги продовжувати службу у війську.
7. Підвищення в наступу ранги за вислугу встановлених термінів провадиться, не рахуючись з тим, чи є відповідна новій ранзі вільна посада, з залишенням підвищеного на займаємій посаді, як нема вільної вищої посади.
8. Підвищення в ранги провадиться лише ступнево й оголошується в наказі війську У. Н. Р.
9. Старшин, що перебувають під слідством і судом, не може бути підвищено в рангах до кінця слідства або суду. Бувших під судом, але виправданих або присуджених до таких кар, які на підставі існуючих законів і постанов Верховної Влади не позбавляють прав і переваг по службі, підвищується в ранги на загальних підставах.
10. Підвищення старшин і козаків в наступні ранги в порядкові військового часу робиться лише в нагородному порядкові по вшануванням і представленням прямих начальників. Ні Гонорові Ради, ні які инші комісії, ні инші начальники, окрім прямих, не можуть представляти старшин і козаків до підвищення в рангах, але кожний начальник, починаючи з командира сотні й рівного йому по владі в службі адміністративно-військовій, до Головного Отамана включно, має право на підставі цього положення порушати клопотання по команді про підвищення в ранги йому підлеглих,
11. Представлення робляться по формі нагородного листа й надсилаються з висновками Гонорових Рад по команді до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи:
а) на старшин, які займають посади до командира сотні включно, за вислугу термінів — через начальників дивізій безпосередньо, а за відзначення — через командуючого армією,
б) на командирів курінів і рівних їм по посадах начальників у всіх випадках також — через командуючого армією.
- Примітка: при представленні за бойові й надзвичайні не бойові відзначення до нагородного листа додається найдокладнійший опис заслуг.
12. Представлення до підвищення в наступні ранги командирів бригад та дивізій і рівних їм по посадах начальників робиться командуючим армією й надсилається ним до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи з висновками Вищої Гонорової Ради,
13. Представлення на осіб, що займають адміністративно-військові посади в центральних установах Військового Міністерства IV кляси й вище робиться Військовим Міністром, а V класи й низче — начальниками Головних Управ. Представлення ці розглядуються: на перших у Вищій Гоноровій Раді, а на других — в Гонорових Радах Головних Управ Військового Міністерства по належности (арт. арт. 61 і 62) й надсилаються до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи.
14. Коли старшина чи козак вислужив певний термін або частину його на підвищення в наступну рангу згідно з цим положенням в одній частині чи установі, а до затвердження цього положення чи після перейшов до другої частини чи установи, то представлення робиться начальником останньої за згодою попереднього начальства.
15. Представлення до підвищення в ранги забитих в боях покладається на командирів окремих частин, де служив забитий, а на старшин-інвалідів представлення робиться ближчою військовою владою. В обох випадках представлення надсилаються безпосередньо до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи.
- Примітка: на забитих старшин представлення робляться на підставі документів чи особистих показань командирів частин.
16. Термін вислуги на рангу таким старшинам за минулий час служби обчисляється на підставі дат регістраційних карток по ступенях, зазначених в арт. 29, розд. II цього положення, а з дня затверження цього положення на підставі послугових листів 1 по категоріях, зазначених в арт. 39 розд. III цього положення.
17. Ті старшини, які вже набули встановленими цим положенням термін на підвищення в наступну рангу, але ще в цю рангу не підвищені, коли будуть представлені до вищоі ранги за бойові та надзвичайні відзначення — раніш підвищуються в порядкові вислуги, а потім розглядаються представлення іх за бойові відзначення.
18. Нагороди рангами за організаційні та бойові відзначення, що були дані під час Української Держави, а також Української Народньоі Республіки по день затвердження цього положення, рахувати як підвищення за вислугу термінів в порядкові військового часу, при чому:
а) коли старшинство в ранзі більше за старшинство, яке належить старшині за вислугу термінів по цьому положенню, то воно залишається, і
б) коли старшинство менше, — то старшині надається старшинство згідно з цим положенням. Надання такого старшинства робиться в нагородному порядкові, по окремому в кожному випадкові представленню (арт. II) й оголошується в наказі війську.
- Примітка: 1) П. „б“ не торкається тих нагород рангами за бойово-державні відзначення, які оголошені в наказі війську від 31 травня б р. під ч. 7.
- 2) Правила про розрахунок термінів вислуги на підвищення в наступні ранги старшин бувшої Галицької арміі, що перебувають нині на службі в арміі У. Н. Р, будуть оголошені додатково після розбору матеріялу, наказів, правил і положень, існувавших в зазначеній арміі. Це не торкається тих старшин галичан, які не були підвищені в наступні ранги по правилах бувшоі Галицької арміі, а лишилися по час роспаду останньоі в тих самих рангах, в яких вони вступили до Галицької арміі й з яких були порейменовані у відповідні Галицькі ранги.
19. При підвищенню в наступні ранги старшинство в останніх надається з дня вислуги термінів, зазначених в цім положенні.
- Примітка. 1. Для підвищення в ранги по цьому положенню за вихідні приймаються ті ранги й старшинство в них, які будуть затвердженні наказом війську У. Н. Р. при заліченні старшини на дійсну військову службу (наказ Головноі Управи 1920 р. ч. 41), на підставі дослідів і висновків регістраційних комісій.
- 2) При вступі на службу старшини залічуються в тих рангах з належним старшинством в них, на які вони придбали право до 12 лютого 1918 р. по законам російської служби (накази Військової Офіціі 1918 р. ч.ч. 221 і 330) і по 17 листопада 1918 р. по законам австрійської служби.
- 3. Розвязання ріжних непорозумінь і заяв про невикористування старшинами пільг по службі в бувших російській чи австрійській арміях по день демобілізаціі, себто до 12 лютого 1918 р. російськоі й 18 листопаду 1918 р. австрійськоі покладається на обовязки Гонорових Рад; ці непорозуміння чи заяви передаються в Гонорові Ради начальниками частин чи установ на висновок. В разі, коли заінтересована особа не буде задоволена рішенням Гоноровоі Ради, то все листування з приводу цього передається через Головну Мобілізаційно-Персональну Управу на висновок до Вищоі Гонорової Ради.
- 4. Початком дійсноі українськоі військовоі служби для галичан (старшин і козаків) рахується: в рядах С. С. не раніш 1 жовтня 1917 р. і в Галицькій армії — з дня опановання цією армією м. Львова, себ-то з 22 жовтня 1918 р. (до того служба рахується австрійскою).
20. Ті старшини, яких представляється до підвищення в рангу за бойові та надзвичайні відзначення, виявлені ними до вислуги встановлених термінів в порядкові військового часу, одержують старшинство в новій ранзі з дня відзначення, а коли вони служили в своій ранзі до відзначення половину встановленого терміну, то в новій ранзі ім надається рік старшинства.
- Примітка: старшинам, яких представляється до підвищення не за окремі бойові вчинки, а за загальні бойові відзначення, виявлені протягом де якого часу, старшинство надається в новій ранзі з дня представлення.
21. За кожне поранення й контузію під час служби в армії У. Н. Р., одержане старшиною в боях чи взагалі при бойових обставинах, надається один рік старшинства в останній ранзі, в яку старшину чи козака буде підвищено на підставі цього положення.
- Примітка: 1. До нагородних листів додаються медичні посвідчення лікарів частин Української дієвої арміі про поранення, засвідчені Командирами Окремих частин.
22. Надання старшинства робиться в загальному нагородному порядкові.
23. Старшини, не вшановані своїм начальством до підвищення в наступну рангу по вислузі встановлених цим положенням термінів, підвищуються в цю рангу не раніш, як через пів року з дня вислуги. Таким старшинам старшинство в наступній ранзі надається з дня представлення.24. Перервами в службі не рахується: а) перебування до дня затвердження даного положення чи після цього, в німецькому, австрійському, російському (совітському), польському, добровольчому (російському) та инших полонах, коли старшини та козаки попали до нього при тяжких бойових обставинах і при неможливости уникнути полонення, я після повернення знову вступили до українського війська.
- Примітка. 1. Перебування в полоні зараховується в термін вислуги в ранзі день за день.
- 2. Обставини полонення розглядає по пропозіціі Начальника, що робить представлення, Гонорова Рада в кожному окремому випадку. В нагородних листах на таких старшин повинно бути вказано: з якого й по який час перебував у полоні, а також прикладено посвідчення старшин, не менше двох, своеі частини — свідків факта полонення й перебування в полоні, або посвідчення відомих і поважних представників місцевоі влади чи національних украінських організацій.
б) звільнення з військової служби на підставі наказу Військовоі Офиціі під Ч 327 від 16 червня 1918 р.
в) перебування в шпиталях на лікуванні з причини поранення чи хворости та відпустки з тих же причин.
г) звільнення в заштат з причини скорочення штатів.
д) всілякі звільнення зі служби за часи У. Н. Р. і за скороченням штатів, коли звільнений негайно повернувся до війська по скасуванню роспоряджень про такі звільнення.
е) час перебування по-за дійсною військовою службою в тилу ворожих армій після 27 грудня 1919 р., як що перебувавша там особа брала діяльну участь в організації влади в У. Н. Р. в тилу ворога й повстанчеських проти ворогів Республіки організаціях.
- Примітка: перерви, зазначені в п.п. „б“, „в“, „г“, „д“ і „е“, прираховуються в ценз вислуги на підставі посвідчень двох старшин, що займають посади не нижче від командира куріня й посвідчень від місцевих украінських організацій.
25. Ті з урядовців, які, маючи вже урядові ранги, заступали на фронті муштрові старшинські посади, можуть бути при своєму бажанню підвищенні в першу старшинську рангу по правилах підвищення в порядкові військового часу, але-ж обов'язково повинні після переходу армії на положення спокійного часу витримати іспит в обсязі скороченного теоретичного курсу юнацької школи.
В разі вони не побажають підвищення до першої старшинської ранги, то підвищуються до наступної урядової ранги на підставі положення про підвищення в рангах урядовців У. Н. Р. в порядкові військового часу.
26. Для збільшення авторитету старшин і поновлення їх теоретичного знання по керуванню частинами, обов'язковою умовою для підвищення в наступну рангу поручників і сотників ставиться проходження сотенних і булавних курсів по особливому програму, який має бути розробленими в найблизчий час Головним Управлінням Генерального Штабу.
- Примітка: Ті старшини, які будуть підвищені в рангу сотника й підполковника до улаштовання зазначених курсів, повинні бути командировані для проходження їх в близчому майбутньому по роспорядженню командирів дивізій; надалі-ж до кожного представлення про підвищення в рангу сотника чи підполковника повинна бути прикладена посвідка про проходження цих курсів.
27. Козаки, які будуть підвищені до ранги хорунжого, згідно з цим положенням, аби в майбутньому мали змогу зрівнятися у відповідній теоретичній підготовці зо всіма старшинами, повинні після переходу армії на положення спокійного часу обов'язково пройти в перший же рік хоть скорочений курс юнацької школи.
28. Минулим часом рахується час до дня затвердження цього положення.
29. Підвищення старшин і козаків за минулий час в порядкові військового часу поділяється на два ступіння, в залежности від того, в яких частинах чи військових установах підвищуємий старшина чи козак фактично ніс дійсну військову службу під час боротьби за У. Н. Р.
30. До 1-го ступіння належать ті особи, які перебували на службі в складі виключно муштрових дієвих частин (окремих сотень та курінів, а також полків, бригад, дивізій, корпусів, груп, армій) і перебувавші в німецькому й австрійському полонах, лише з тою умовою, що вони входили в склад сірожупанної та синьожунанної дивізій і мають посвідку про свою організаційно-культурну працю в полоні від українських організацій чи від відомих діячів, які знають їх по полону.
Всі ці особи підвищуються до наступної ранги по 1-й категорії зазначених в арт. 39 цього положення правил.
31. До 2-го ступіння належать ті особи, які перебували на службі в складі виключно немуштровмх частин, (окремих сотень та курінів, а також полків, бригад, дивізій, корпусів, груп, армій) в ріжних тилових штабах, управліннях, установах та інституціях військової офіції, у всіх науково-військових установах і центральних установах військовоі офіції, і також перебувавші в німецькому, австрійському, большовицькому, польському, добровольчому та инш. полонах і в складі ріжних закордонних військових місій та закордонних командировках.Всі ці особи підвищуються до наступної ранги по 2-й категорії зазначених в арт. 39 цього положення правил.
- Примітка: 1. Право підвищення по тій чи иншій категорії опреділяється так: у кого більша половина служби по 1-му ступінню, тому розрахунок робиться по 1-й категорії розділа III, а у кого більша половина служби по 2-му ступіню, тому розрахунок робиться по 2-й категорії того ж III розділа цього положення.
- 2. На перебувавших в полонах необхідно додавати до нагородних листів посвідчення, вимогаємі в прим. 2 до п. „а“ арт. 24.
32. Коли не буде можливости точно встановити числа, коли почалась або скінчилась служба в тій чи иншій частині, береться під увагу перше число місяця (наприклад: „…з січня 1918 р. по липень 1919 р. … рахувати: з 1 січня 1918 р. по 1 липня 1919 р.).
33. Підстаршини, юнаки, які не скінчили юнацьких шкіл, і козаки, що заступали старшинські посади, можуть бути вшановані підвищенням за минулий час (а саме: до дня затвердження цього положення) в старшинську рангу на таких умовах:
а) ті, що заступали старшинські посади на протязі не менш як два повних роки: муштрові — в рангу хорунжого з одним роком старшинства з дня затвердження цього положення, а немуштрові — в рангу хорунжого зі старшинством з дня підвищення.
б) ті, що заступали старшинські посади на протязі не менш як один рік: муштрові — в рангу хорунжого зі старшинством з дня підвищення, а немуштрові — в рангу хорунжого без 1 року старшинства з дня затвердження цього положення.
- Примітка: Для підвищення таких осіб, окрім вшанування прямого начальства, починаючи з командира сотні, потрібно ще присуд загального зібрання старшин окремої частини про згоду приняття представляемого до свого товариства.
34. Зазначені в 33 арт. підстаршини, юнаки й козаки, які будуть підвищені на підставі цього положення в рангу хорунжого, повинні скінчити скорочений курс юнацької школи при переході армії на стан мирного часу, як це зазначено в арт. 27 розд. 1 цього положення.
35. Обрахунок термінів вислуги на дійсній українській військовій службі робиться з 9 травня 1917 р., згідно з арт. 2 розд. 1 цього положення, вся-ж діяльність вояків Української служби до того терміну нагороджується згідно зі статутами орденів „Республіки“ й „Визволення“, а також згідно з арт. 47—53 розд. IV цього положення про підвищення за бойові та надзвичайні відзначення.
36. Всім старшинам за минулу службу в Українському війську по день затвердження цього положення надається один рік старшинства в останній ранзі, хоч би вони й не прослужили двох повних років в українському війську згідно з арт. 2 розд. 1 цього полонення.
37. За поранення й контузію надається один рік старшинства в ранзі згідно з арт. 21 розд. I цього положення; на увагу приймаються лише поранення з 3-го березня 1917 р. при умові представлення відповідних документів.
38. Розрахунок старшинства й підвищення в ранги за минулий час, а саме по день затвердження цього положення, робиться згідно з правилами, зазначеними в розд. I цього положення, й згідно з правилами підвищення в порядкові військового часу, зазначеними в розд. III цього положення.
39. Підвищення старшин в наступні ранги й козаків в старшинські ранги в порядкові військового часу переводиться по трьом категоріям в залежности від того, хто в якій частині перебуває на дійсній військовій службі або яку займає посаду.
40. Частини армії й посади, що до визначених в арт. 39 категорій, поділяються так:
До 1-і категорії належать: 1) дієво-бойові частини всіх найменувань на позиції, 2) командуючі дієвими арміями, фронтами, групами, корпусами, дивизіями, бригадами, 3) старшини оперативних частин та служби звязку ріжних польових частин штабів дієвої армії, 4) бойово-польотні частини авіаційних отрядів.
До 2-ї категорії належать: штаби дієвих армій, фронтів, груп, корпусів, дивізій і бригад всіх найменувань (за винятком старшин оперативних частин та служби звязку) з іх позапозиційними установами. 2) недієві муштрові частини всіх найменувань; 3) ріжні польові та тилові установи й інституції дієвої армії й взагалі всі ті військові організації, які самі не ведуть боїв і не беруть безпосередньої участи; 4) технично-господарчі частини авіаційних отрядів, авто кольони й т. и.
До 3-ї категорії належать: 1) сталі центральні установи Військового Міністерства, 2) військово-наукові установи всіх розрядів; 3) місцеві адміністративно й залізнично-військові установи; 4) ріжні тилові штаби, управління, установи, інституції, військові з'єднання й організації всіх найменувань, які не входять в склад дієвої армії і 5) попавші в неволю до ворога.
41. При переводі старшин та козаків на службу з частин одної категорії до частин иншої категорії, вона механично зі зміною служби переходять в иншу категорію і користуються правами цієї категорії на вислугу. Такий переход з одної частини до иншої зазначається згідно з відповідними наказами в послугових листах старшин та козаків.
42. Козаки, які заступають старшинську посаду на протязі не менш як: по 1-й кат. — 4 місяці, по 2-й кат. — 8 міс. і по 3-й кат. — 12 місяців, підвищуються в рангу підхорунжого владою командирів дивізій чи рівних з ними начальників.
43. Підстаршини й козаки, які перебувають в армії на дійсній військовій службі й будуть вшановані своїм прямим начальством до нагороди старшинською рангою, підвищуються в порядкові військового часу в рангу хорунжого:
По 1-й категорії: ті, які заступають старшинську посаду не менш як шість місяців.
По 2-й категорії: ті, які заступають старшинську посаду на протязі не менш як один рік.
По 3-й категорії: ті, які заступають старшинську посаду на протязі не менш як півтора року.
44. Молодша старшина підвищується в ранги в порядкові військового часу так:
По 1-й категорії:
Хорунжі — в рангу поручника, — по вислузі в ранзі одного року.
Поручники — в рангу сотника, — по вислузі в ранзі двох років, перебування не менш як шість місяців в дієвих частинах на фронті, перебування на дійсній військовій службі не менш як 3 роки й проходження курсів сотенних командирів.
По 2-й категорії:
Хорунжі — в рангу поручника, — по вислузі в ранзі 1½ року й при умові командування чотою не менш як шість місяців.
Поручники — в рангу сотника, — по вислузі в ранзі 2½ років, перебування на дійсній і військовій службі не менш як 4 роки, командування чотою обо сотнею не менш як 9 місяців чи заступання військово-адміністративної посади не нижче від VIII кл. на протязі 9 міс. і по проходженню курсів сотенних командирів.
По 3-й категорії:
Хорунжі — в рангу поручника, — по вислузі в ранзі 2 років і заступання військово-адміністративної посади не нижче від VIII кл. на протязі 9 місяців.
Поручники — в рангу сотника — по вислузі в ранзі 3 років, пересуванню на дійсній військовій службі не менш як 5 років і заступання військово-адміністративної посада не нижче від VIII кл. на протязі 12 місяців і по проходженню курсів сотенних командирів.
45. Булавна старшина підвищується в ранги в порядкові військового часу так:
По 1-й категорії:
Сотники — в рангу підполковника, — по вислузі в ранзі 3 років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 6 років, командування сотнею або неокремим курінем не менш як 6 місяців і проходження булавних курсів.
Підполковники — в рангу полковника, — по вислузі в ранзі 3 років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 9 років і прокомандування курінем на протязі 8 місяців.
По 2-й категорії.
Сотники — в рангу підполковника, — по вислузі в ранзі З½ років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 7½ років, командування сотнею 12 місяців або заступання військово-адміністративної посади не нижче від VII кл. на протязі 12 міс. і проходження булавних курсів.
Підполковники — в рангу полковника, — по вислузі в ранзі 3½ раків, перебування на дійсній військовій службі не менш як 11 років, командування курінем 16 міс. або заступання військово-адміністративноі посади не нижче від VI кл. на протязі 15 міс.
По 3-й категорії:
Сотники — в рангу підполковника, — по вислузі в ранзі 4 років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 9 років і заступання військово-адміністративної посади не нижче від VII кл. на протязі 18 міс. і проходження булавних курсів.
Підполковники — в рангу полковника, — по вислузі в ранзі 4 років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 13 років, заступання військово-адміністративної посади не нижче від VI кл. на протязі 24 міс.
- Примітка: Проходження сотенних і булавних курсів буде вимагатись після встановлення цих курсів.
46. В генеральні ранги в порядкові військового часу підвищуються:
По 1-й категорії:
Полковники — в рангу генерал хорунжого, — по вислузі в ранзі 4 років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 13 років, за відзначення, на вільну відповідну посаду.Генерал-хорунжі — в рангу генерал-поручника, — по вислузі в ранзі 4 років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 17 років, за відзначення, на вільну відповідну посаду.
Генерал-поручники — в рангу генерал-полковника, — по вислузі в ранзі 4 років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 20 років, за відзначення, на вільну відповідну посаду.
По 2-й категорії:
Полковники — в рангу генерал-хорунжого, — по вислузі в ранзі 4½ років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 15½ років, за відзначення, на вільну відповідну посаду.
Генерал-хорунжі — в рангу генерал-поручника, — по вислузі в ранзі 4½ років, перебування на дійсній військовій службі не менш як 20 років, за відзначення, на вільну відповідну посаду.
Генерал-поручники — в рангу генерал-полковника, — по вислузі в ранзі 4½ років перебування на дійсній військовій службі не менш як 24½ років, за відзначення, на вільну відповідну посаду.
По 3-й категорії:
Полковники — в рангу генерал-хорунжого, — по вислузі в ранзі 5 рота, перебування на дійсній військовій службі не менш як 18 років, за відзначення, на вільну відповідну посаду.
Генерал-хорунжі — в рангу генерал-поручника, — по вислузі в ранзі 5 рок., перебування на дійсній військовій службі не менше як 23 роки, за відзначення, на відповідну вільну посаду.
Генерал-поручники — в рангу генерал-полковника, — по вислузі в ранзі 5 рок., перебування на дійсній військовій службі не менш як 28 рок., за відзначення, на вільну відповідну посаду.
- Примітка: 1. Старшини й козаки, зазначені в арт. 40—46 мусять мати не менш як 2 роки дійсної української військової служби, аби мати право на підвищення по цьому положенню.
- 2. В особливих випадках термін загальної військової служби, може бути зменшений не більш як на 1 рік, але по окремому представленню на погляд Головного Отамана Війск У. Н. Р.
47. За бойові та надзвичайні відзначення старшини й козаки можуть бути підвищені в рангах виключно в нагородному порядкові, по команді й з розглядом представлень в Гонорових Радах.
48. Підвищення в наступні ранги за бойові та надзвичайні небойові відзначення старшин та козаків робиться за ті відзначення, які зазначені в статутах орденів „Визволення“ й „Республіки“, зі старшинством з дня підвищення.
- Примітка: підвищення в рангу чи наддання старшинства при одержанні того чи иншого ордена робиться автоматично, згідно з правилами статути, одночасно з нагородженням орденом.
49. Для підвищення в наступну рангу старшин і козаків за бойові відзначення не потрібно визначеної вислуги в ранзі й на дійсній службі.
50. Старшини й козаки, які мають вищу ступінь ордена „Республіки“, але по обставинам своєї служби не можуть бути нагороджені орденом „Визволення“ можуть бути за надзвичайні відзначення представлені по команді своїм безпосереднім начальством до нагороди наступною рангою без огляду на вислугу визначених термінів в ранзі й на дійсній службі. Кожний такий кандідат повинен вповні відповідати не менш як трьом п. п. умов виложених нижче цього, а саме:
1) участь в бойовій та адміністративно-організаційній праці в українському війську, починаючи з 3 березня 1917 р.
2) участь в організаційній праці по формуванню українського війска, як на терені України, так і під час перебування в німецькому та инш. полонах.
3) участь в боротьбі з большовиками в кінці 1917 і на початку 1918 р.
4) участь в повстанню проти гетьманату в кінці 1918 року.
5) участь в боротьбі з московськими большовиками літом 1919 р.
6) участь в боротьбі з московськими добровольцями в кінці 1919 р.
7) участь в боротьбі на тилах добровольчої та большовицької московських армій в зимній період 1919—1920 р. р.
8) участь в боротьбі проти большовиків на протязі війни з березня місяця 1920 р. до скінчення війни.
- Примітка: При нагороді рангою, згідно з арт. 48 старшинство надається з дня підвищення.
51. Старшини й козаки, що виконують старшинські обов'язки на старшинських посадах, незалежно від їх ранги й підвищення в порядкові військового часу тричі поранені в період визвольної боротьби, себ то з 3 березня 1917 р., підвищуються в наступні ранги зі старшинством з дня останнього поранення.
- Примітка: До нагородного листа мусять бути прикладені медичні свідоцтва про поранення нагороджуємого.
52. З огляду на те, що полковники й генеральна старшина можуть бути підвищені в наступні ранги виключно за відзначення й при виконанні відповідних умов, вони за надзвичайні й бойові відзначення можуть бути підвищені в наступні ранги й раніш вислуги зазначених в розд. III термінів у попередній ранзі й на дійсній військовій службі, але кожний раз виключно з погляду Головного Отамана війська У. Н. Р.
53. Представлення до підвищення в ранги старшин та козаків за надзвичайні небойові та бойові відзначення, робляться по команді безпосереднім начальником з представленням нагородного листа по додаваємій до цього формі з докладнійшим описом заслуг і вчинків, за які старшина чи козак представляється до нагороди рангою.
54. Розгляд представлень начальників про підвищення підлеглих їм старшин та козаків в наступні ранги переводиться в Гонорових Радах трьох категорій: Дивізійних, Армійських та Вищій.
В Дивізійних Гонорових Радах розглядається представлення на козаків і молодшу старшину до сотника включно, що заступають посади до сотенного командира; в Армійській, — на булавну старшину, що заступає посади до командирів курінів, полків і відповідних їм поодиниць; — у Вищій Гоноровій Раді розглядається представлення на генеральну старшину, що заступає посади починаючи з командира бригади.
55. Гонорові Ради складаються: а) дивізійні — при штабах дієвих і запасових дивізій по одному виборному представникові від кожної бригади (пішої, гарматної), кінної та техничної частини та штаба бригади й двох старшин, призначаємих командиром дивізії; дивізійна для штабу армії, а також для всіх безпосередньо підлеглих штабу дієвої армії польових та инших установ і частин — при штабі армії з 3-х виборних представників від штабу армії й по одному представникові від кожної з вищезазначених установ та частин і двох представників, призначених командуючим армією.
Дивізійна для Військового Міністерства й Головного Управління Генерального Штабу й всіх безпосередньо підлеглих Головному Отаманові й Військовому Міністрові установ та частин при головних і окремих управах — з одного виборного представника від головних управлінь та управ одного виборного представника від кожної окремої управи й кожної з вищезазначених частин і установ і трьох представників по призначенню Військового Міністра.
б) Армійська Гонорова Рада при штабі армії для всіх частин дієвої армії — по одному виборному представникові з булавної старшини від дивізії й 3-х полковників по призначенню командуючого армією; відповідна Гонорова Рада для Військового Міністерства й Головного Управління Генерального Штабу й всіх безпосередньо підлеглих Головному Отаманові і Військовому Міністрові установ та частин при Військовому Міністрові — по одному виборному представникові з булавної старшини від кожної головної управи та управління й 3 х представників по призначенню Військового Міністра;
в) Для осіб, які займають посади командира бригади, начальника штабу дивізії, начальника штабу армії, командира дивізії й тих осіб, що займають посади IV кл. й вище, утворюється Вища Гонорова Рада з шости членів, з яких два по вибору Генеральної Старшини дієвої армії, один по вибору Генеральної Старшина Центральних Військових Установ, один по призначенню командуючого дієвою армією, один по призначенню Військового Міністра — всі з затвердження Головного Отамана. В склад членів Вищої Гонорової Ради обірається й призначається лише генеральна старшина.
56. Гонорові Ради скликаються в міру потреби з погляду й наказу: Вища Гонорова Рада й Гонорова Рада Військового Міністерства — Військового Міністра, Армійська — Командуючого Армією й Дивізійні — командирів дивізій.
57. До складу Гонорових Рад обірається членів зі складу старшин всіх частин чи установ на загальному зібранню старшин таємним голосуванням.
58. Кандідати на членів Гонорової Ради повинні прослужити в частині чи установі, від якої їх обірають, не менш 4 місяців.
59. Гонорові Ради мають право кооптації необхідних для вправи членів від частин чи установ з правом дорадчого голосу.
60. Члени Гонорової Ради обірають таємним голосуванням Голову Ради, після чого приступають до розгляду всіх доручених ім справ.
61. Функції Гонорових Рад полягають в тому, що:
1) вони розглядають представлення до підвіщення в ранги старшин та козаків, по пропозіції начальників, які скликають Раду, з'ясовують ці представлення, роблять висновки, ухвалюють представлення до дальшого руху, пропонують подати додаткові пояснення та документи, відхиляють незадовольняючі представлення.
2) Остаточно розвязують питання що до дальшої украінської військової служби тих старшин, які перейшли з ворожих украінській державности армій (арт. 3 і 4 розд. I).
- Примітка: постанов може бути три; а) представити до усунення зі служби як підозрілий з погляду Української Народньої Республіки й шкодливий елемент, б) рахувати прикомандированим на де-який час для іспиту, в) представити до залічення на дійсну украінську службу, з'ясовуючи його рангу. В цьому разі йому надаються всі права службовців украінського війська. Таким же чином розглядається пропозіція про прийом на дійсну українську службу старшин чи козаків які прибувають до частин.
3) З'ясовують обставини, при яких представляемий до підвищення старшина попав до ворожого полону, базуючись на документальних данних, а також поясненнях, виявляють поводження цих осіб в полоні з боку національно-державного й військового.
62. Гонорові Ради в своїй праці мусять керуватись цим положенням, статутами про нагороду орденами, наказами Головної Управи Військ У. Н. Р. під Ч. Ч. 41, 49 і 202 і Головної Команди Ч 014. При винесенню постанов Ради повинні приймати до уваги попередню службу, освіту, старшинство в ранзі, участь в походах, організаційну здібність, національно-державну певність, виховання, дисциплінованість, здатність до служби й т. и. розглядаючи кожного кандідата окремо й памятаючи, що вшанування до нагороди може виходити від прямого начальника й функції Ради обмежуються лише розглядом представлення згідно з арт. 61 цього положення.
63. Оскарження ухвал Гонорових Рад особами, персонально зацікавленими, розвязує Вища Гонорова Рада, постанови якої затверджуються по представленню Військового Міністра Головним Отаманом Військ У. Н. Р. і оголошуються в наказах Війську У. Н. Р.
64. Гонорові Ради подають свої висновки тому начальникові, який іх скликав, в письмовній формі.
В. о. Військового Міністра Генштабу
Генерал-поручик Галкин.
Начальник Персональної Управи Військового Міністерства
Полковник Удовиченко.
З орігиналом згідно:
Начальник похідної Канцелярії Військового Міністерства при Ставці Голов. Отамана
Підполковник Садовський.
| З якої в яку рангу підвищується. | 1-ша категорія. | 2-га категорія. | 3-тя категорія. | ПРИМІТКА. | ||||||
| Термін вислуги в попередн. ранзі. |
Термін вислуги на дійсн. службі. |
Умови, яким мусить відповідати підвищуємий. | Термін вислуги в попередн. ранзі. |
Термін вислуги на дійсн. службі. |
Умови, яким мусить відповідати підвищуємий. | Термін вислуги в попередн. ранзі. |
Термін вислуги на дійсн. службі. |
Умови, яким мусить відповідати підвищуємий. | ||
| Козаки — в підхорунжі (арт. 42-й.) |
— | — | Заступати старшинську посаду на протязі не менш як 4 місяці. | — | — | Заступати старшинську посаду на протязі не менш як 8 місяців. | — | — | Заступати старшинську посаду на протязі не менш як 12 місяців. | Підвищується владою Команд. див. чи рівними ім начальниками. |
| Підстаршина й козаки — в хорунжі (арт. 43-й.) |
— | — | Заступати старшинську посаду на протязі не менш як 6 місяців. | — | — | Заступати старшинську посаду на протязі не менш як 1 рік. | — | — | Заступати старшинську посаду на протязі не менш як 1½ роки. | |
| Хорунжі — в поручники (арт. 44-й.) |
1 | — | 1½ | — | Командувати четою не менш як 6 місяців | 2 | — | Заступати військово-адміністративні посади не нижче від VIII кл. на протязі 9 місяців. | ||
| Поручники — в сотники (арт. 44-й.) |
2 | 3 | Пробути не менш як 6 місяців в дієвих частинах на фронті й проходження курсів сотенних командирів. | 2½ | 4 | Командувати четою або сотнею не менш як 9 місяців, чи заступати військово-адміністративні посади не низче VIII кляси на протязі 9 міс. і проходження курсів сотен. ком. | 3 | 6 | Заступати військово-адмініст. посади не нижче від VIII кл. на протязі 12 міс. і проходження курсів сотенних командирів. | |
| Сотники — в підполковники (арт. 45-й.) |
3 | 6 | Командувати сотнею або неокремим курінем не менш як 6 місяців і проходження булавних курсів. | 3½ | 7½ | Командувати сотнею 12 міс. або заступати військово-адмініст. посади не нижче від VII кл. на протязі 12 міс. і проходження булавних курсів. | 4 | 9 | Заступати військово-адмініст. посади не нижче від VII кл. на протязі 18 місяців і проходження булавних курсів. | |
| Підполковники — в полковники (арт. 45-й.) |
3 | 9 | Командувати курінем на протязі 8 міс. | 3½ | 11 | Командувати курінем 16 міс. або заступати військово-адмініст. посади не нижче від VI кл. на протязі 15 міс. | 4 | 13 | Заступати військово-адміністративні посади не нижче від VI кл. на протязі 24 місяців. | |
| Полковники — в генерал-хорунжі (арт. 46-й.) |
4 | 13 | За відзначення, на вільну відповідну посаду. | 4½ | 15½ | За відзначення, на відповідну вільну посаду. | 5 | 18 | За відзначення, на вільну відповідну посаду. | |
| Генерал-хорунжі — в генерал-поручн. (арт. 46-й.) |
4 | 17 | Теж. | 4½ | 20 | Теж. | 5 | 23 | Теж. | |
| Генерал-поручники — в генерал-полк. (арт. 46-й.) |
4 | 20 | Теж. | 4½ | 24½ | Теж. | 5 | 28 | Теж. | |
- Примітка 1. Старшини й козаки, зазначені в цій таблиці, мусять мати не менш як 2 роки дійсної Української військової служби, щоб мати право на підвищення по цьому положенню.
- Примітка 2. В особливих випадках, термін загальної військової служби може бути зменшений не більш як на 1 рік, але по окремому представленню на погляд Головного Отамана Військ У. Н. Р.
| 1. Посада, ранга, призвіще, ім'я, по батькові й якої віри. 2. Коли зарахований на дійсну Українську службу. |
1. Коли, до якої частини, на яку посаду, в якій ранзі вступив на українську службу. 2. Дальніше проходження служби до дня представлення з зазначенням, в яких частинах, на яких посадах і з якого й по який час. |
Розрахунок термінів вислуги на рангу, на яку представляємий придбав право. | Власноручний висновок начальника, який робить представлення до підвищення в наступну рангу. | ВИСНОВОК ВИЩИХ НАЧАЛЬНИКІВ. | ||
| Командира бригади або особи рівної йому по владі. | Командира дивізії або особи рівної йому по владі. | Командуючого армією або особи рівної йому чи вищої по владі. | ||||
Командир куріня, Підполковник |
||||||
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).
