Мій образ
<poem>Як, ти дивиш так смутно? То соколі очі? Так, небоже, не дивить сокіл на Підгір'ї. А твій кучер, як Дунай, як орлове пір'є? Так го німці остригли - і рости не хоче.
А личко ти чо зблідло? Що сльоза полоче? Не кажи то нікому, бо не найдеш віри. "Родився на Підгір'ї, ба і ріс в Підгір'ї! - Скажуть люди. - В Підгір'ї смутку ся не хоче".
А яка ж бо то шата, що ти груди криє? Така, як моя доля, що лице ми миє: Тісна на моє серце і тісна на душу;
Бо моє серце, браття, сардаком ся крило, Під бланев ся кохало, під ременем било... Даруйте, жаль мня ломить, - перестати мушу.