Моєму краю/Памяти Павла Грабовського
| ◀ Співайте пісню голоснїйш! | Моєму краю Памяти Павла Грабовського |
Дума засланця ▶ |
|
Він гинув у нетрях Сибіру,
Де сосни хитались над ним,
І край йому рідний там снився,
Сповитий туманом густим…
За край свій в далеку країну
Полинув в утомі борець,
А нарід його між людями
Конав, немов темний слїпець…
І сльози засланця котились
З потомлених горем очей
І в день серед білого снїгу,
І в темінї зимних ночей…
І пісня його продзвенїла
Нам звідти журлива, як гай,
У стумі і нетрях Сибіру
Про любий, покинутий край:
„Зелений гай, пахуче поле
„В тюрмі приснилися мінї, —
„І луг широкий, наче море,
„І тихий сум по круженї.
„Садок приснився коло хати,
„Весела, лїтняя пора;
„А в хатї… там знудилась мати
„І знудьгувалася сестра.
„Поблїдло личко, згасли очі,
„Надїя вмерла, стан зігнувсь.
„І я заплакав о-півночі
„І гірко плачучи, проснувсь.“
Павло Грабовський родився 1864. року, в Харківщинї, в Охтирському повітї. Був засланий російським урядом на Сибір в Балаганськ, Іркутської губернїї, потім там-же переведено його в Вілюй, далї в Якуцьк і нарештї в Тобольськ. На Сибірі він і вмер, року 1902-го. Після нього зостався хлопчик-син, котрого кличуть Борисом. Багатьом відома його збірка віршів під назвою „Кобза“.